Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Коротуна В.М.,

суддів: Дем'яносова М.В., Маляренка А.В., Парінової І.К., Леванчука А.О.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним договору дарування частини житлового будинку,

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування частини житлового будинку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 08 жовтня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 листопада 2014 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 було відмовлено.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 листопада 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

ОСОБА_1 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч. 1 ст. 225 ЦК України.

На підтвердження своїх доводів заявник долучив до заяви:

- ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 вересня 2009 року у справі за позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним та за зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні квартирою, виселення та відшкодування моральної шкоди.

- ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 квітня 2010 року у справі за позовом про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними.

Ухвалами колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 вересня 2009 року, 14 квітня 2010 року, судом касаційної інстанції скасовано судові рішення та справу передано на новий судовий розгляд.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України викладеного в постанові від 23 квітня 2014 року в справі № 6-30цс14, справа має переглядатись за всіма доводами заяв, посиланнями на всі судові рішення щодо неоднакового застосування норм матеріального права, які додано до заяви про перегляд, незалежно від того, висловлена правова позиція щодо неправильності застосування норми матеріального права в судовому рішенні, ухваленому по суті, чи в ухвалі про передачу справи касаційним судом на новий розгляд.

Як убачається зі змісту ухвал колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 вересня 2009 року, 14 квітня 2010 року при постановленні вказаних ухвал суд касаційної інстанції не висловлював правову позицію щодо правильності застосування норм матеріального права.

На підтвердження своїх доводів заявник долучив до заяви також:

- ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28 березня 2011 року у справі за позовом про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на квартиру.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 6 постанови від 30 вересня 2011 року № 11 (v0011740-11) "Про практику застосування статей 353 - 360 Цивільного процесуального кодексу України", заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстав, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК, може бути подана за сукупності таких умов: судом (судами) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права; справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин; має місце ухвалення різних за змістом судових рішень судом (судами) касаційної інстанції. Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема: у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин; у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; у різному застосуванні правил аналогії права чи закону у подібних правовідносинах. Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Зі змісту доданої до заяви ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28 березня 2011 року на яку посилається заявник, не вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки вищевказана судова ухвала касаційної інстанції постановлена у справі, де предмет спору, зміст позовних вимог не є тотожними та ухвалені у справах за різних встановлених судами фактичних обставин, тому в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску до провадження Верховним Судом України справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним договору дарування частини житлового будинку, за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 листопада 2014 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.