Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О.П. суддів: Журавель В.І., Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.О., Колодійчука В.М., розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, Середньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи: ОСОБА_6, управління Держземагенства у Рахівському районі Закарпатської області, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку; за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, третя особа - Середньоводянська сільська рада Рахівського району Закарпатської області, про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії,

У травні 2011 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8, Середньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, у якому просила: визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0752 га., розташовану по АДРЕСА_1, виданий 10 жовтня 2007 року ОСОБА_8; зобов'язати ОСОБА_8 здати оригінал державного акта на право власності на вищезазначену земельну ділянку до архіву, де зберігається другий примірник цього документа.

Свої вимоги ОСОБА_7 мотивувала тим, що їй належить житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями у АДРЕСА_2, який перейшов їй у спадщину. Даний будинок розташований на земельній ділянці, що була виділена її батьку згідно рішення виконавчого комітету Середньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 30 вересня 1953 року. Межі земельної ділянки були встановлені в натурі та виділені межовими знаками, які розмежовують земельні ділянки між будинками АДРЕСА_1. Межею її земельної ділянки з боку будинку НОМЕР_1 служить житловий будинок ОСОБА_8 Після оформлення за нею права власності на житловий будинок АДРЕСА_2, вона почала здійснювати дії по оформленню права власності на земельну ділянку, однак їй стало відомо, що у 2007 році ОСОБА_8 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0752 га, до якої включено і частину земельної ділянки, на якій розміщений її двір. Вважає, що даний державний акт виданий неправомірно та підлягає визнанню недійсним, оскільки житловий будинок ОСОБА_8 побудований на межі з належною їй земельною ділянкою. Оскаржуваний державний акт на право власності на земельну ділянку визнає за ОСОБА_8 право власності на частину земельної ділянки, якою вона користується як двором та створює їй перешкоди у користуванні належним майном, оскільки втрачається доступ до належних їй будівель та споруд. Крім того, ОСОБА_8 отримала оскаржуваний державний акт на право на земельну ділянку із порушенням чинного законодавства.

У червні 2011 року ОСОБА_8 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у праві власності на земельну ділянку та встановлення огорожі, який мотивувала тим, що земельною ділянкою розміром 0,0752 га. по АДРЕСА_1 вона користується десятки років. На цій земельній ділянці розташований її житловий будинок із надвірними спорудами, який зареєстрований на праві власності за її дочкою ОСОБА_6 10 жовтня 2007 року на підставі рішення Середньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області № 41 від 13 липня 2007 року їй був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,0752 га та зареєстрований у земельному кадастрі. Таким чином вона стала законним власником вказаної земельної ділянки в тих межах та в тому розмірі, в яких вказано у самому державному акті. ОСОБА_7 при підготовці нею технічної документації на право власності на земельну ділянку була ознайомлена з межами і вона власноручно підписала лист погодження меж між їхніми земельними ділянками. В цих межах існувала огорожа між їхніми земельними ділянками і на даний час ще існує стовп із деревини на межі, який був вбитий в землю декілька десятків років тому. Вона та родина її доньки ОСОБА_6 у зв'язку із капітальним ремонтом будинку, надвірних споруд та двору почали оновлювати огорожу між її земельною ділянкою та земельною ділянкою ОСОБА_7, для чого зняли стару огорожу та почали ставити нову на фундаменті старої огорожі. Проти поновлення огорожі не заперечувала ОСОБА_7, яка була присутня при цих роботах, проте, коли дійшли до встановлення огорожі із задньої частини їх будинку, ОСОБА_7 зі своїм чоловіком стали перешкоджати у встановленні огорожі на старій межі. Цим самим ОСОБА_7 перешкоджає їй в здійсненні права власності на земельну ділянку, встановленню огорожі на межі земельних ділянок та самовільно захопила частину її земельної ділянки позаду їх будинку, використовуючи як двір до свого будинку. Враховуючи викладене, просила зобов'язати ОСОБА_7 та членів її сім'ї усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0752 га, розташованою по АДРЕСА_1, яку вона використовує як двір власного будинку та заборонити ОСОБА_7 та членам її сім'ї вчиняти будь-які дії, які перешкоджають встановленню ОСОБА_8 огорожі на межі між їхніми земельними ділянками, вказаною у її державному акті на право власності на земельну ділянку.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 червня 2011 року вказані позови об'єднано в одне провадження.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2011 року до участі у справі залучено третіх осіб: міськрайонне управління Держкомзему в м. Рахів та у Рахівському районі та ОСОБА_6

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 лютого 2013 року до участі у справі залучено третю особу - управління Держземагенства в Рахівському районі Закарпатської області як правонаступника міськрайонного управління Держкомзему в м. Рахів та у Рахівському районі.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 09 липня 2014 року, позов ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_8 10 жовтня 2007 року на земельну ділянку площею 0,0752 га. в АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 09 липня 2014 року залишено без змін.

ОСОБА_6 звернулася до суду касаційної інстанції із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Як на приклад неоднакового застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме ст. ст. 116, 118, 152, 155 Земельного кодексу України, ст. 328 ЦК України, заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: від 05 листопада 2014 року в справі про визнання державних актів недійсними та їх скасування; від 29 жовтня 2014 року в справі за позовом про визнання недійсними рішення, державного акта про право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку; від 26 лютого 2014 року в справі за позовом про визнання недійсними рішення та державного акта про право власності на земельну ділянку, зобов'язання звільнити земельну ділянку загального користування та перенести самочинне будівництво, відшкодування моральних збитків; від 01 жовтня 2014 року в справі за позовом про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, договорів купівлі-продажу земельних ділянок, витребування земельних ділянок; від 03 вересня 2014 року в справі за позовом про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку; від 13 листопада 2013 року в справі за позовом про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, також заявник посилається на постанову Верховного Суду України від 25 червня 2014 року в справі за позовом про визнання недійсними рішення селищної ради й державного акта на право власності на землю та про визнання права власності на земельну ділянку.

Відповідно до вимог ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

В пункті 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353 - 360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) роз'яснено, що судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, можуть бути рішення:

- Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

- Вищого адміністративного суду України;

- Вищого господарського суду України;

- Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені як судом касаційної інстанції;

- апеляційних судів загальної юрисдикції, як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 (697-16) року.

Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. Обов'язковою є умова, щоб цими рішеннями, які набрали законної сили, вирішено спір по суті, та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

Вказана вище постанова Верховного Суду України від 25 червня 2014 року не відноситься до судових рішень, на які може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України.

Як роз'яснено в п. 6 вказаної вище постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року, про перегляд якої подано заяву, ґрунтується на доведеності факту часткового накладення земельної ділянки суміжного землевласника ОСОБА_8 на земельну ділянку ОСОБА_7, а також доведеності факту порушення прав ОСОБА_7 при оформленні державного акту про право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_8

Натомість, ухвали касаційного суду на які здійснюється посилання, а саме від: 05 листопада, 29 жовтня, 26 лютого, 01 жовтня та 03 вересня 2014 року, постановлено в справах з іншими підставами позовів та іншими встановленими судами фактичними обставинами.

Крім того, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року, на яку також здійснюється посилання, судові рішення у справі скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Таку ухвалу касаційним судом постановлено на підставі ст. 338 ЦПК України з врахуванням того, що при розгляді справи суди допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення ними незаконних судових рішень. Касаційний суд при цьому не висловлював правової позиції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

У зв'язку з наведеним вище, відсутні підстави вважати, що в даному випадку має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. У допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, Середньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи: ОСОБА_6, управління Держземагенства у Рахівському районі Закарпатської області, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку; за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, третя особа - Середньоводянська сільська рада Рахівського району Закарпатської області, про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії, за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.