Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Юровської Г.В.,

суддів: Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,

Мазур Л.М., Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3, треті особи: Управління Державтоінспекції УМВС України в Черкаській області, Черкаська митниця, про повернення та вилучення предмета гуманітарної допомоги, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 07 жовтня 2015 року,

У січні 2015 року Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: Управління Державтоінспекції УМВС України в Черкаській області, Черкаська митниця, про повернення та вилучення предмета гуманітарної допомоги.

Позивач посилався на те, що 06 квітня 2006 року ОСОБА_4 (Австрія) подарував Головному управлінню як гуманітарну допомогу автомобіль "Тoyota Аvensis", 2000 року випуску, для передачі його інваліду ОСОБА_5 На підставі митної декларації від 05 липня 2006 року № 902000003/6/030232 самоходом через Черкаську митницю на адресу Головного управління було доставлено автомобіль "Тoyota Аvensis", 2000 року випуску, митною вартістю 32 297 грн 28 коп.

Позивач вказував, що 10 липня 2006 року ОСОБА_5 письмово звернулася до Головного управління про передачу їй вищезазначеного предмета гуманітарної допомоги в тимчасове користування. Після митного оформлення вказаний автомобіль було передано в тимчасове користування ОСОБА_5 з правом передачі керування членам її родини та зареєстровано в УДАІ України в Черкаській області. Позивач зазначав, що у зв'язку з неспроможністю керувати автомобілем право керування було надане її зятеві - ОСОБА_3

18 лютого 2014 року Управлінням праці та соціального захисту населення Драбівської районної державної адміністрації було направлено лист-повідомлення на адресу Департаменту соціального захисту населення обласної державної адміністрації про направлення справи у зв'язку з смертю інвалідів. З матеріалів справи стало відомо, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. 17 серпня 2011 року Головним управлінням праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації направлено лист відповідачу про необхідність повернення автомобіля. Оскільки відповідач вищевказаний автомобіль не повернув, позивач просив поновити йому строк звернення до суду, вилучити у відповідача спірний автомобіль та повернути його позивачу.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 травня 2015 року відмовлено Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації у задоволенні позову.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 07 жовтня 2015 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 травня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації задоволено.

Вилучено у ОСОБА_3 транспортний засіб - автомобіль "Тoyota Аvensis", 2000 року випуску, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1 762 см куб., бензин, митною вартістю 32 297 грн 28 коп. - та передано його Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що 06 квітня 2006 року ОСОБА_4 (Австрія) подарував Головному управлінню як гуманітарну допомогу автомобіль "Тoyota Аvensis", 2000 року випуску, для передачі його інваліду ОСОБА_5

Рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України від 02 червня 2006 року № 26/ГД-10830, автомобіль марки "Тoyota Аvensis", 2000 року випуску, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1762 см куб., бензин, номер двигуна НОМЕР_2, бензиновий, колір синій, митною вартістю 32 297 грн 28 коп., визнано гуманітарною допомогою.

На підставі митної декларації від 05 липня 2006 року № 902000003/6/030232 самоходом через Черкаську митницю на адресу Головного управління було доставлено гуманітарну допомогу - автомобіль марки "Тoyota Аvensis", 2000 року випуску, митною вартістю 32 297 грн 28 коп.

10 липня 2006 року ОСОБА_5 письмово звернулася до Головного управління про передачу їй вищезазначеного предмета гуманітарної допомоги в тимчасове користування, що підтверджується відповідним зобов'язанням від 10 липня 2006 року.

Відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 (999-2006-п) , інвалід війни II групи ОСОБА_5 була забезпечена через Головне управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації гуманітарним автомобілем з правом передачі керування цим автомобілем членам сім'ї.

На підставі заяви ОСОБА_5 від 17 березня 2008 року рішенням Головного управління від 27 березня 2008 року № 4-5 у зв'язку з неспроможністю керуванням даним автомобілем право керувати надано було її зятеві - ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

18 лютого 2014 року управлінням праці та соціального захисту населення Драбівської районної державної адміністрації було направлено лист-повідомлення на адресу Департаменту соціального захисту населення обласної державної адміністрації про направлення справи у зв'язку зі смертю інвалідів.

17 серпня 2011 року Головним управлінням направлено лист члену сім'ї померлого інваліда ОСОБА_3, якому надано право керування автомобілем "Тoyota Аvensis", з вимогою в добровільному порядку повернути автомобіль, але автомобіль не повернуто.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про повернення автомашини як гуманітарної допомоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на час смерті інваліда чинним порядком не було визначено шестимісячний строк на звернення до Комісії при Кабінеті Міністрів України, а тому відповідач має право як член сім'ї інваліда про передачу йому даного автомобіля у власність, оскільки рішенням Комісії при Кабінеті Міністрів України йому не було відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 померла, а члени сім'ї померлого інваліда не звертались до Департаменту із заявами щодо переоформлення автомобіля, то автомобіль відповідно до вимог п. 41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями повинен бути повернутий державі, яка надала його у користування, в особі Головного управління.

Відповідно до ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України (254к/96-ВР) міститься в п. 2 Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (v001p710-99) , в якому роз'яснено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У даній справі такою подією (фактом) є смерть інваліда - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Таким чином, питання про вилучення після смерті інваліда в членів його сім'ї автомобіля, отриманого інвалідом як гуманітарна допомога, повинно вирішуватись на підставі нормативно-правових актів, чинних на час смерті інваліда, якому надавався автомобіль як гуманітарна допомога.

Оскільки права та обов'язки в членів сім'ї інваліда стосовно спірного автомобіля виникли після смерті інваліда, а не в момент забезпечення його автомобілем, то застосуванню до спірних правовідносин підлягає Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року (далі - Порядок).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 16 травня 2012 року № 6-10цс12 та від 16 січня 2013 року № 6-153цс12, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів.

Відповідно до абз. 7 п. 41 Порядку у редакції, чинній на час смерті інваліда, автомобіль, отриманий інвалідом як гуманітарна допомога, після його смерті повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.

Згідно з п. 16 Порядку у редакції, чинній на час смерті інваліда, іншому члену сім'ї померлого інваліда, який проживає та зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним до спеціального фонду державного бюджету на спеціальні реєстраційні рахунки відділень Фонду соціального захисту інвалідів, відкриті в органах Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості одержаного автомобіля з урахуванням ступеня його зношення та суми, сплаченої за нього інвалідом.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин право члена сім'ї інваліда на звернення з відповідною заявою про переоформлення автомобіля на своє ім'я не було обмежено шестимісячним строком.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що відповідач до моменту подачі позову не звертався до будь-яких органів для вирішення питання передачі автомобіля та сплати відповідних платежів, достовірно знаючи про смерть інваліда ОСОБА_5 та необхідність повернення автомобіля як гуманітарної допомоги.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірний автомобіль підлягає вилученню у ОСОБА_3 та передачі його Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 07 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.