6-47468зп14 Про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним - 19.01.2015 Прийняття

У квітні 2007 року ОСОБА_4 та орган опіки та піклування Соснівського району м. Черкаси звернулися до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_3, обґрунтовуючи вимоги тим, що 03 лютого 1989 року на засіданні уповноважених членів житлово-будівельного кооперативу № 66 (далі - ЖБК № 66), протокол від 03 лютого 1989 року № 46, вирішено задовольнити заяву ОСОБА_6 про покращення житлових умов за рахунок виділення їй та її чоловіку ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1, з передачею паю на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 її дочці - ОСОБА_3 та її чоловіку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в родині ОСОБА_4 народився син - ОСОБА_5, який з часу народження проживав разом із батьками у квартирі АДРЕСА_2. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 лютого 1999 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позбавлено батьківських прав за неналежне виконання батьківських обов'язків. Позивачі зазначали, що Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації помилково зареєструвало право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 на підставі довідки ЖБК № 66 від 16 квітня 1997 року № 9 про сплату паю, оскільки останній була надана квартира АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, після її смерті відкрилася спадщина до складу якої увійшла й квартира АДРЕСА_2. 10 листопада 1999 року Третя Черкаська державна нотаріальна контора на підставі довідки ЖБК № 66 від 16 квітня 1997 року № 9 про сплату паю ОСОБА_6 та реєстраційного посвідчення, виданого ЧООБТІ від 02 червня 1997 року, видала свідоцтво про право на спадщину за законом на її дочку - ОСОБА_3 та на її чоловіка - ОСОБА_7 Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2000 року визнано недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_2 та визнано право на проживання у вказаній квартирі за ОСОБА_5 29 жовтня 2001 року виконавчим комітетом Соснівської районної ради м. Черкаси оформлено заборону на здійснення будь-яких угод щодо відчуження квартири АДРЕСА_2. Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_2, видане Третьою Черкаською державною нотаріальною конторою 10 листопада 1999 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_6 та визнати за ним право власності на Ѕ частки спірної квартири, як таку що набута в шлюбі з ОСОБА_3

На час ухвалення рішення судом першої інстанції ОСОБА_5 досяг повноліття, а тому орган опіки та піклування Соснівського району м. Черкаси не звертався з клопотанням про розгляд позову в інтересах неповнолітнього.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2013 року позов задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане Третьою Черкаською державною нотаріальною конторою 10 листопада 1999 року після смерті ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_2.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 01 квітня 2014 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2013 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення апеляційного суду Черкаської області від 01 квітня 2014 року скасовано, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2013 року залишено в силі.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема, ст. 29 КпШС України та ст. 75 ЦК УРСР.

Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2011 року в справі № 6-15391св11 за позовом про скасування розпорядження та визнання недійсними свідоцтв про право власності, від 27 липня 2011 року в справі № 6-5989св10 за позовом про визнання права власності та від 25 квітня 2012 року в справі № 6-9993св12 за позовом про виселення та зобов'язання приведення житлового приміщення до попереднього стану.

Відповідно до пункту 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353 - 360 ЦПК України" неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає зокрема: у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин; у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; у різному застосуванні правил аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.

Із змісту заяви та долучених до заяви копій судових рішень, на які здійснюється посилання як на приклад неоднакового застосування норм матеріального права судами касаційної інстанції, не вбачається неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема, судові рішення ухвалені у справах, в яких підстави й предмет позову не є тотожними та в справах за різних встановлених судами фактичних обставин.

Оскільки неоднакове застування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутнє, у допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись статтями 355, 359 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

У допуску справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: житлово-будівельний кооператив № 66, Третя Черкаська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року до провадження Верховного Суду України відмовити.