Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Штелик С.П. суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М., Лесько А.О., Парінової І.К. розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права власності на Ѕ частину квартири,

Позивач ОСОБА_7 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що спірну квартиру сторонами було придбано під час перебування у шлюбі, а тому квартира АДРЕСА_1 є об'єктом спільної сумісної власності.

Оскільки добровільної згоди щодо розподілу квартири між сторонами не досягнуто, ОСОБА_7 просив суд задовольнити його позовні вимоги та визнати за ним право власності на Ѕ частину вказаної вище кватири.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 03 вересня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2014 року відмовлено ОСОБА_6 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2014 року та ухвали апеляційного суду Волинської області від 03 вересня 2014 року в даній справі.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2014 року у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень ст. 57 Сімейного кодексу України, що, на думку заявника, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як приклад неоднакового застосування заявник наводить ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2012 року, від 13 лютого 2013 року, від 03 квітня 2013 року, від 25 вересня 2013 року та від 28 травня 2014 року в справах про поділ спільного майна подружжя.

У допуску справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права власності на Ѕ частину квартири до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Наведені заявником доводи не містять ознак, які згідно вимог вищевказаної норми є підставами для перегляду судових рішень.

В доданих судових рішеннях підстава позову й фактичні обставини є різними, відтак, правовідносини не є подібними, а тому у допуску справи до провадження слід відмовити.

Керуючись статтею 355 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права власності на Ѕ частину квартири, за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2014 року до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.