Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Юровської Г.В., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Державної казначейської служби України, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Броварське шляхово-будівельне управління № 50", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2015 року,

У березні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому зазначав, що 21 червня 2013 року близько 05 години ранку на 185 км ділянки автодороги М-14 "Одеса-Мелітополь-Новоазовськ" сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки "Mitsubishi Lancer", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, який виїхав з правої полоси автодороги на закритий для руху відрізок дороги у технологічний розрив транспортного огородження, на якому фактично проводились дорожні роботи. У ході вказаних обставин автомобіль позивача перевернувся та отримав механічні пошкодження.

Вказане ДТП спричинило ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 33 741 грн 74 коп. та моральну шкоду, яку він оцінює у 6 200 грн, яку він просить суд стягнути з відповідачів.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. ст. 1166, 1167 ЦК України для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, у тому числі в результаті бездіяльності заподіювача, необхідна сукупність таких обов'язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина у заподіянні шкоди.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, обґрунтовано виходив із того, позивачем не доведено суду належним та допустимими доказами у справі наявність підстав для покладення передбаченої ст. ст. 1166, 1167 ЦК України відповідальності на відповідача.

Судом встановлено, що відповідно до відеозапису інспектор ДАІ подав позивачу вимогу про зупинку, зокрема зігнув руку із жезлом (п. 8.8 Правил дорожнього руху України), що світився, перед грудьми та показав місце зупинки з правого боку біля транспортного огородження.

Із матеріалів справи та змісту судових рішень не вбачається, що судами при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Доводи касаційної скарги про те, що працівник ДПС ДАІ направив автомобіль позивача праворуч у технологічний розрив транспортного огородження для подальшого руху, чим завдав позивачеві матеріальну та моральну шкоду, спростовуються матеріалами справи.

Частиною 3 статті 332 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 23 липня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.