Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Штелик С.П.,

суддів: Леванчука А.О., Лесько А.О.,

Коротуна В.М., Парінової І.К.,

розглянувши заяву фермерського господарства "Скорук М.А." про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2014 року в справі за позовом приватного підприємства "Таврія" до ОСОБА_4, фермерського господарства "Скорук М.А.", відділу Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області Головного управління Держкомзему України у Дніпропетровській області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська обласна земельна агенція", про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації та визнання договору оренди землі поновленим з попереднім орендарем,

У листопаді 2012 року приватне підприємство "Таврія" (далі - ПП "Таврія") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, фермерського господарства "Скорук М.А." (далі - ФГ "Скорук М.А."), відділу Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області Головного управління Держкомзему України у Дніпропетровській області, у якому просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, загальною площею 7,7684 га, що розташована у с. Новософіївка Нікопольського району Дніпропетровської області, укладений 26 березня 2012 року між ФГ "Скорук М.А." та ОСОБА_4; визнати поновленим згідно зі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" договір оренди указаної земельної ділянки, укладений між ПП "Таврія" та ОСОБА_4 10 лютого 2007 року, шляхом зобов'язання останньої вчинити дії щодо укладення додаткової угоди. Вимоги обґрунтовані тим, що за договором оренди від 10 лютого 2007 року, укладеного на п'ять років, ПП "Таврія" користувалося зазначеною вище земельною ділянкою, що належить ОСОБА_4 26 березня 2012 року ОСОБА_4 уклала договір оренди спірної ділянки з ФГ "Скорук М.А.", чим порушила переважне право позивача на поновлення договору оренди. Крім того, спірний договір оренди необхідно визнати недійсним на підставі ст. 15 Закону України "Про оренду землі", оскільки не було визначено меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості), й це порушує права позивача як орендаря суміжних земельних ділянок, що знаходяться в єдиному масиві.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2014 року, залишеним без змін

ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 7,7684 га, укладений 26 березня 2012 року між ФГ "Скорук М.А." та ОСОБА_4 Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки площею 7,7684 га від 10 лютого 2007 року, укладений між ПП "Таврія" та ОСОБА_4 Зобов'язано ОСОБА_4 вчинити дії щодо укладення з ПП "Таврія" додаткової угоди щодо поновлення договору оренди земельної ділянки площею 7,7684 га від 10 лютого 2007 року В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2014 року касаційну скаргу ФГ "Скорук М.А." відхилено на підставі ст. 337 ЦПК України. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2014 року залишено без змін.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ФГ "Скорук М.А." про перегляд зазначеної ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема, ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України від 24 вересня 2014 року в справі № 6-28476св14 за позовом про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації та визнання поновленим договору оренди землі з попереднім орендарем та на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України від 19 листопада 2014 року в справі № 6-24684св14 за позовом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання договору оренди землі поновленим та зобов'язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди. Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353- 360 ЦПК України" неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає зокрема: у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин; у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; у різному застосуванні правил аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.

Так, суд касаційної інстанції в ухвалі, щодо якої ставиться питання про її перегляд, погодився із правовою позицією судів попередніх інстанцій, які, керуючись ст. 33 Закону України "Про оренду землі" дійшли висновку про задоволення позову, виходячи з того, що ПП "Таврія" має переважне право перед іншими особами на оренду земельної ділянки, оскільки до закінчення строку оренди направило відповідачу лист-повідомлення про намір скористатися цим правом й остання не висловлювала своїх заперечень з цього приводу. При ухваленні рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року, яким касаційну скаргу ФГ "Скорук М.А." задоволено, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання договору оренди землі поновленим та зобов'язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди, колегія суддів виходила з того, що переважне право орендаря на продовження договору оренди не є визначеною законом підставою для визнання недійсним договору оренди, стороною якого він не є.

Зі змісту копії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року в справі № 6-28476св14 вбачається, що суд касаційної інстанції за аналогічних, у справі, що переглядається, обставин дійшов протилежного висновку, а саме: про відмову в позові.

Зі змісту заяви та доданих до неї судових рішень вбачається, що справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин та судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті саме норми матеріального права, тому справу слід допустити до провадження Верховного Суду України. Керуючись ст. ст. 355, 359 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справухвалила: Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом приватного підприємства "Таврія" до ОСОБА_4, фермерського господарства "Скорук М.А.", відділу Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області Головного управління Держкомзему України у Дніпропетровській області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська обласна земельна агенція", про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації та визнання договору оренди землі поновленим з попереднім орендарем, за заявою фермерського господарства "Скорук М.А." про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2014 року.

Ухвалу про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надіслати до Верховного Суду України, а копію ухвали разом із копією заяви - особам, які беруть участь у справі. Ухвала оскарженню не підлягає.