Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Штелик С.П.,

суддів: Леванчука А.О., Лесько А.О.,

Коротуна В.М., Парінової І.К.,

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на Ѕ частину майна набутого під час сумісного проживання,

У 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5, у якому просила встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6, як жінки та чоловіка у період з 06 грудня 2005 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та визнати за нею право власності на Ѕ частину майна, набутого в спільну сумісну власність в період проживання однією сім'єю, зокрема: будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_2 вартістю 160 000 грн; земельної ділянки площею 3,1501 га, що розташована на АДРЕСА_3, вартістю 3 000 000 грн; автомобіль марки "Мерседес-Бенц GL 55", 2008 року випуску, вартістю 536 600 грн; кошти у розмірі 123 970, 45 доларів США, що еквівалентно 1 004 160,65 грн, які знаходяться на депозитному рахунку НОМЕР_1 у ВАТ "БТА Банк" на підставі договору банківського вкладу від 06 лютого 2008 року № 11-24/28; кошти в розмірі 654 809,13 грн, що знаходяться на депозитному рахунку НОМЕР_2 у ВАТ "БТА Банк" на підставі договору банківського вкладу від 06 січня 2008 року № 043-24/28; машиномісце на автостоянці в житловому будинку по АДРЕСА_1, вартістю 50 500 грн та Ѕ частки загальної вартості квартин. Також просила визнати за нею право власності на 7/20 часток квартири АДРЕСА_1, що відповідає Ѕ частці коштів, внесених спільно нею та ОСОБА_6 на придбання цієї квартири. Вимоги обґрунтовані тим, що вона з ОСОБА_6 проживала однією сім'єю, як чоловік та дружина, починаючи з 2004 року, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року чоловік помер. Посилаючись на викладене, просила позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2013 року, в позові відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено на підставі ч. 3 ст. 332 ЦПК України. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2013 року залишено без змін.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2013 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема, ст. ст. 60, 61, 70, 71, 74 СК України.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвалу Верховного Суду України від 27 квітня 2011 року в справі за позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, поділ майна подружжя й визнання права власності на Ѕ частки житлового будинку та земельної ділянки; на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року в справі за позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу і поділ спільно набутого майна та від 08 жовтня 2014 року в справі за позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 23 квітня 2014 року в справі № 6-30цс14, справа має переглядатися за всіма доводами заяв, посиланнями на всі судові рішення щодо неоднакового застосування норм матеріального права, які додано до заяви про перегляд, незалежно від того, висловлена правова позиція щодо неправильності застосування норми матеріального права в судовому рішенні, ухваленому по суті, чи в ухвалі про передачу справи касаційним судом на новий розгляд.

Як вбачається зі змісту ухвал, на які здійснюється посилання як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, при їх постановленні суд касаційної інстанції не висловлював правову позицію щодо правильності застосування норм матеріального права, судові рішення скасовано, а справи направлено на новий розгляд, з підстав порушення норм процесуального права.

Також, як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2011 року в справі за позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя.

Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353 - 360 ЦПК України" неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає зокрема: у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин; у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; у різному застосуванні правил аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.

Із змісту заяви та долученої до заяви копії судового рішення, на яке здійснюється посилання як на приклад неоднакового застосування норм матеріального права судами касаційної інстанції, не вбачається неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема, судові рішення ухвалені у справах, в яких підстави позову не є тотожними та в справах за різних встановлених судами фактичних обставин.

Оскільки неоднакове застування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутнє, у допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 359 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на Ѕ частину майна, набутого під час сумісного проживання, за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2013 року до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.