6-40046зп14 Про визнання заповіту недійсним та усунення від спадкування - 19.01.2015 Прийняття

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, головне управління юстиції у Львівської області, Перша Львівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_7, про визнання заповіту недійсним та усунення від спадкування,

У травні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, посилаючись на те, що 26 квітня 1996 року його дід ОСОБА_8 склав заповіт, яким заповів йому свою частку квартири АДРЕСА_2 Після смерті ОСОБА_8 позивач звернувся до Першої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Однак, у прийнятті вказаної заяви йому було відмовлено, оскільки 11 липня 2008 року ОСОБА_8 склав новий заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, яким свою частку зазначеної вище квартири заповів ОСОБА_3 Посилаючись на те, що ОСОБА_8 указаний заповіт не складав та не підписував, відповідачі спадкодавця не утримували й не допомагали йому, позивач просив визнати заповіт від 11 липня 2008 року недійсним та усунути ОСОБА_5 від права спадкування за законом обов'язкової частки у квартирі після смерті ОСОБА_8

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 24 січня 2014 року, позов задоволено. Усунуто ОСОБА_5 від права спадкування за законом обов'язкової частки у квартирі АДРЕСА_1 у м. Львові після смерті ОСОБА_8 Визнано недійсним заповіт ОСОБА_8 від 11 липня 2008 року про розпорядження щодо квартири АДРЕСА_1 у м. Львові на користь ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 липня 2014 року частково задоволено касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 січня 2014 року скасовано в частині усунення ОСОБА_5 від права спадкування за законом обов'язкової частки у квартирі АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_8, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд зазначеної ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема, ст. ст. 1247, 1257 ЦК України.

Разом з заявою про перегляд ОСОБА_3 було подано клопотання про поновлення строку на звернення з такою заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстав, установлених п. 1 ч. 1 ст. 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що в разі пропущення строку, встановленого частинами першою, другою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк. Заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено.

Оскільки наведені заявником причини пропуску строку для подання заяви про перегляд судових рішень є поважними, такий строк підлягає поновленню.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 липня 2014 року в частині позовних вимог про усунення від права на спадкування (про перегляд якої зазначено у заяві) та ухвалами колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2011 року в справі за позовом про визнання заповіту недійсним та від 25 червня 2014 року в справі за позовом про визнання заповіту недійсним (на які здійснюється посилання, як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права) вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій скасовані та справи направлено на новий розгляд.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 23 квітня 2014 року в справі № 6-30цс14, справа має переглядатися за всіма доводами заяв, посиланнями на всі судові рішення щодо неоднакового застосування норм матеріального права, які додано до заяви про перегляд, незалежно від того, висловлена правова позиція щодо неправильності застосування норми матеріального права в судовому рішенні, ухваленому по суті, чи в ухвалі про передачу справи касаційним судом на новий розгляд.

Зі змісту зазначених вище ухвал вбачається, що при їх постановленні суд касаційної інстанції не висловлював правову позицію щодо правильності застосування норм матеріального права, рішення судів попередніх інстанцій скасовано та передано справу на новий судовий розгляд з підстав порушення норм процесуального права, зокрема, у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, тому ухвала від 02 липня 2014 року в частині позовних вимог про усунення від права на спадкування не може бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК України (1618-15) , та на ухвали від 28 листопада 2011 року та від 25 червня 2014 року не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України

Також, як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2012 року в справі за позовом про визнання заповіту недійсним, визнання права власності по 1/5 частці майна колгоспного двору та визнання права власності на спадкове майно.

Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353 - 360 ЦПК України" неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає зокрема: у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин; у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; у різному застосуванні правил аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.

Із змісту заяви та долученої до заяви копії судового рішення, на яке здійснюється посилання як на приклад неоднакового застосування норм матеріального права судом касаційної інстанції, не вбачається неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема, судові рішення ухвалені у справах, в яких підстави позову не є тотожним, та за різних встановлених судами фактичних обставин.

Оскільки неоднакове застування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутнє, у допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 359 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Клопотання ОСОБА_3 задовольнити.

Поновити ОСОБА_3 строк на подання заяви про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 липня 2014 року.

У допуску справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, головне управління юстиції у Львівської області, Перша Львівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_7, про визнання заповіту недійсним та усунення від спадкування, за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 липня 2014 року до провадження Верховного Суду України відмовити.