Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Лесько А.О., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_11, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 4 листопада 2014 року,

У січні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом, у якому з урахуванням уточнень просила: визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 13 жовтня 2014 року частково недійсним, а саме - в частині визначення жилої площі житлового будинку дерев'яного, зазначеного у плані під літерою "А", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, встановивши, що його дійсна жила площа дорівнює 23,7 кв. м, до якої не відноситься жила площа прибудови, зазначеної у плані літерами "А-1", "а-2", "а-3", "а-4" та масандри до житлового будинку під літерою "А" по АДРЕСА_1, а також виключити зі свідоцтва гараж під літерою "З"; визнати, що до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, увійшло домоволодіння у вигляді житлового будинку загальною площею 50,8 кв. м, житловою площею 23,7 кв. м, службовою площею 27,1 кв. м (кухня та допоміжні приміщення), які належали ОСОБА_12 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого Виконавчим комітетом Київської міської Ради депутатів трудящихся 9 лютого 1972 року.

В обґрунтування позову зазначала, що указана прибудова була побудована її силами та за її рахунок, а тому не може входити до складу спадкового майна. Прибудова, зазначена у плані літерами "А-1", "а-2", "а-3", "а-4", мансарда до житлового будинку під літерою "А" по АДРЕСА_1, а також гараж під літерою "З" не належали спадкодавцю ОСОБА_12 на праві приватної власності, оскільки не були набуті ним у встановленому законодавством України порядку.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 4 листопада 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_11, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що позов

ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, керуючись при цьому положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , Закону України "Про власність" (697-12) , Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" (533-12) , ЦК України 1963 (1540-06) року, Закону України "Про державний нотаріат" (3377-08) .

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_11, відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 4 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.