Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Червинської М.Є., Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора Тернопільського району, який діє в інтересах дитини ОСОБА_4, установи Тернопільської обласної ради "Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат", до ОСОБА_5, треті особи: служба у справах дітей Чортківської міської ради, Петриківська сільська рада Тернопільського району, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про стягнення коштів на утримання дитини та визнання договору дарування недійсним за касаційною скаргою установи Тернопільської обласної ради "Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат" на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 6 жовтня 2015 року,

У червні 2015 року прокурор Тернопільського району, який діє в інтересах дитини ОСОБА_5, установи Тернопільської обласної ради "Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат" звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_5 є інвалідом з дитинства ІІ групи внаслідок помірної розумової відсталості та виховувалася у Петриківському дитячому будинку-інтернаті з 19 листопада 2002 року по 17 червня 2013 року, перебувала на повному державному забезпеченні. Оскільки, рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2013 року ОСОБА_5 визнано недієздатною та призначено її брата ОСОБА_5 опікуном над нею, ОСОБА_5 відчислено із списків вихованок Петриківського обласного комунального дитячого будинку-інтернату із постійним місцем проживання за адресою проживання опікуна АДРЕСА_1. Рішенням Чортківської міської ради від 16 квітня 2014 року ОСОБА_5 звільнено від виконання обов'язків опікуна у зв'язку із неналежним виконанням, ОСОБА_5 поміщено в Петриківський обласний комунальнальний дитячий будинок-інтернат. У період з 18 березня 2013 року по 1 липня 2014 року опікуном ОСОБА_5 було знято з рахунку ОСОБА_5 кошти на загальну суму 49 335 грн 96 коп., які було використано на власні потреби. На підставі свідоцтва про право власності ОСОБА_5 та ОСОБА_5 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_2, а саме, по Ѕ частини житлової квартири кожному. ОСОБА_5 9 квітня 2015 року уклав договір дарування Ѕ частки належної йому житлової квартири, із ОСОБА_6 Посилаючись на те, що зазначений договір дарування є удаваним, та таким, який вчинений з метою приховання іншого правочину, позивач просив суд визнати укладений договір дарування Ѕ частки житлової квартири АДРЕСА_1 від 9 квітня 2015 року недійсним, а саме удаваним та скасувати право власності Ѕ частки житлової квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_6; стягнути з ОСОБА_5 кошти в сумі 49 335 грн 96 коп. на користь ОСОБА_5

Заочним рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 30 липня 2015 року позов прокурора Тернопільського району, який діє в інтересах дитини ОСОБА_5, установи Тернопільської обласної ради "Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 кошти в сумі 49 335 грн 96 коп. на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнано укладений договір дарування Ѕ частки житлової квартири АДРЕСА_1 від 9 квітня 2015 року недійсним, а саме удаваним та скасовано право власності Ѕ частки житлової квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 6 жовтня 2015 року заочне рішення суду першої інстанції в частині визнання договору дарування від 9 квітня 2015 року житлової квартири АДРЕСА_1 недійсним та скасування права власності на Ѕ частини зазначеної квартири за ОСОБА_6 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора Тернопільського району, який діє в інтересах дитини ОСОБА_5, установи Тернопільської обласної ради "Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат" відмовлено. В іншій частині заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі установа Тернопільської обласної ради "Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність оскаржуваного рішення апеляційного суду в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року № 9 (v0009700-09) за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладання правочину, що за його думкою є удаваним, 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети ніж приховати інший правочин, 4) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання договору дарування удаваним правочином, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження удаваності укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договору дарування частини домоволодіння.

Права недієздатної ОСОБА_5, в інтересах якої пред'явлено зазначений позов, спірним правочином не порушені, оскільки відповідач розпорядився належною йому 1/2 частиною будинку, подарувавши її ОСОБА_6 у відповідності із ст. ст. 317, 319 ЦК України. Недієздатна ОСОБА_5 залишається власником належної їй на праві власності Ѕ частини спірного будинку.

У решті судові рішення до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (ст. 335 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного рішення апеляційного суду, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу установи Тернопільської обласної ради "Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат" відхилити.

Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 6 жовтня 2015 року в частині позову прокурора Тернопільського району, який діє в інтересах дитини ОСОБА_4, установи Тернопільської обласної ради "Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат", до ОСОБА_5, треті особи: служба у справах дітей Чортківської міської ради, Петриківська сільська рада Тернопільського району, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання договору дарування недійсним залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.