Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Хопти С.Ф., Лесько А.О., Луспеника Д.Д.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом фермерського господарства "ОСОБА_4." до Сокальського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою фермерського господарства "ОСОБА_4." на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 11 листопада 2014 року,

У квітні 2014 року фермерське господарство "ОСОБА_4." (далі - ФГ "ОСОБА_4.") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 30 березня 2011 року старшим державним інспектором Сокальського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - Сокальський РВ ГУМВС України у Львівській області) Сідельником О.Я. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_4 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 12 вересня 2011 року вказану постанову від 30 березня 2011 року скасовано та направлено прокурору Сокальського району Львівської області для організації додаткової перевірки. Постановою старшого державного інспектора Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області Сідельника О.Я. від 18 жовтня 2011 року відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України. Постановою заступника прокурора Сокальського району Львівської області від 7 грудня 2011 року скасовано постанову Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області від 18 жовтня 2011 року. Зазначав, що при здійсненні повноважень старшим державним інспектором Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області Сідельником О.Я. було порушено його права, передбачені ст. ст. 40, 41, 42 Конституції України та завдано майнову та моральну шкоду, яка полягає в приниженні честі, гідності та ділової репутації.

Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь завдану майнову шкоду у розмірі 2 млн. 500 тис. грн та 3 млн. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 19 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 11 листопада 2014 року, у задоволенні позову ФГ "ОСОБА_4." відмовлено.

У касаційній скарзі ФГ "ОСОБА_4.", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди на підставі поданих доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), правильно виходили із того, що кримінальна справа відносно ОСОБА_4 не порушувалась, до адміністративної відповідальності він не притягувався, інших обставин, передбачених ч. 1 ст. 1176 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", які дають підстави для відшкодування майнової та моральної шкоди, судом не встановлено та не доведено позивачем, що є його процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу фермерського господарства "ОСОБА_4." відхилити.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 11 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.