Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Коротуна В.М., Парінової І.К.,

Ступак О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, Орган опіки та піклування Запорізької державної адміністрації Запорізької області, про розірвання договору довічного утримання, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2013 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 15 січня 2014 року,

У березні 2013 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду з указаним позовом, вимоги якого під час розгляду справи уточнила та остаточно просила розірвати договір довічного утримання (догляду), укладений між нею та ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8), посвідчений 06 грудня 2005 року приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 6358, застосувавши односторонню реституцію; повернути їй 91/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 Запорізького району Запорізької області; анулювати правовстановлюючі документи на 91/100 частини вказаного житлового будинку, видані на ім'я ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року; зняти заборону відчуження 91/100 частини вказаного житлового будинку, яка накладена приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з моменту посвідчення нотаріусом вищевказаного договору довічного утримання її син ОСОБА_8 умов цього договору фактично не виконував, оскільки до дня своєї смерті він ніде не працював. Зазначила, що сім'я її сина проживала виключно за рахунок її пенсії, вона самостійно оплачувала всі послуги, що пов'язані з утриманням будинку, купувала лікарській засоби. Відповідач ОСОБА_4, яка надала згоду на укладення своїм чоловіком договору довічного утримання, відповідно до вимог ст. 752 ЦК України повинна була виконувати взяті її чоловіком за договором зобов'язання, чого теж не робила. До суду з позовом про розірвання зазначеного договору за життя сина ОСОБА_8 позивач ОСОБА_3 не зверталася з етичних причин, оскільки він хворів на онкозахворювання. Після смерті ОСОБА_8 відповідач ОСОБА_4 як його спадкоємець обов'язків за договором не виконує. На неодноразові звернення позивача до відповідача за допомогою не було позитивного реагування. Оскільки ОСОБА_3 потребувала сторонньої допомоги, то змушена була у травні 2012 року переїхати проживати до свого сина ОСОБА_9 За захистом свого права звернулася до суду з цим позовом.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 15 січня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Розірвано договір довічного утримання (догляду), посвідчений 06 грудня 2005 року приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 6358, заборона відчуження зареєстрована 06 грудня 2005 року в реєстрі за № 59.

Повернуто право власності ОСОБА_3 на 91/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 Запорізького району Запорізької області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7), який не брав участі у справі, проте вважає, що оскаржуваними рішеннями судів першої й апеляційної інстанцій порушено його права та інтереси, оскільки він є сином набувача за договором - ОСОБА_8, просить скасувати оскаржувані рішення, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні указаного позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позову, оскільки судом не встановлено невиконання або неналежного виконання умов договору довічного утримання ОСОБА_8 та ОСОБА_4 як за життя набувача ОСОБА_8, так і після його смерті дружиною ОСОБА_4, крім того, дійшов висновку, що розірвати договір довічного утримання можливо з особою, яка жива, та не виконує, або неналежно виконує свої зобов'язання за договором незалежно від вини, розірвати договір з особою, яка померла, неможливо.

Проте з такими висновками обґрунтовано не погодився апеляційний суд, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 06 грудня 2005 року між ОСОБА_3 та її сином ОСОБА_8 укладено договір довічного утримання, посвідчений 06 грудня 2005 року приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 6358.

Згідно з умовами зазначеного договору ОСОБА_3 зобов'язалася передати ОСОБА_8 у власність належні їй на праві власності 91/100 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, Запорізька область, а останній зобов'язався надавати їй щомісячно матеріальне утримання (догляд) у розмірі 100 грн.

Утримання (догляд) визначений у вигляді забезпечення ОСОБА_3 житлом шляхом збереження її права безоплатного довічного проживання у відчужуваному житловому будинку; надання побутових послуг; забезпечення належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 09 серпня 2012 року Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 4554.

Крім того, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_8 до приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 із заявами про прийняття спадщини звернулися: у жовтні 2012 року - дружина ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2; у грудні 2012 року - мати ОСОБА_3, крім того, остання подала заяву про анулювання зазначеного договору довічного утримання з проханням не видавати відповідачу свідоцтво про право на спадщину у зв'язку з тим, що буде вирішувати питання про розірвання цього договору.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_4 визнала, що обов'язків за договором довічного утримання (догляду) вона як спадкоємець після смерті ОСОБА_8 не виконувала.

Статтею 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини (п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України).

Договір довічного утримання може бути розірваний незалежно від вини набувача у невиконанні останнім його умов.

Встановивши, що відповідач не виконує своїх обов'язків, передбачених договором довічного утримання, суд апеляційної інстанції на підставі вказаної норми матеріального права прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача про розірвання договору довічного утримання.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, відсутні підстави для його скасування.

Ухвалюючи рішення в цій справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213- 214, 316 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів.

Зокрема, не впливають на правильність висновку суду апеляційної інстанції доводи касаційної скарги ОСОБА_7 про те, що судами не враховано, що він є сином набувача за договором довічного утримання, померлого ОСОБА_8, та є спадкоємцем після його смерті відповідно до вимог ст. ст. 1216, 1222, 1258, 1259, 1261 ЦК України, оскільки це не має правового значення при вирішенні спору про розірвання договору, у разі встановлення факту невиконання набувачем умов договору.

Крім того, на обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_7 не надав доказів на підтвердження того, що він звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_8; коли він дізнався про наявність зазначеного договору довічного утримання та чи вживав яких-небудь дій для виконання його умов як спадкоємець набувача; що про нього як про спадкоємця набувача знала відчужувач за договором ОСОБА_3 та чи пред'являла до нього вимоги за договором.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалене у справі рішення - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 15 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.