Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Парінової І.К., Демяносов М.В., Маляренко А.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року,

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" (далі -ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff"), обґрунтовуючи вимоги тим, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах та працював за сумісництвом. На підставі наказу відповідача від 29 квітня 2014 року № 817/К він був звільнений з посади головного юрисконсульта з інтелектуальних прав з 30 квітня 2014 року на підставі ст. 38 КЗпП України. При звільненні відповідач не здійснив з ним повного розрахунку з грошової компенсації за невикористану відпустку, чим завдано йому моральну шкоду, яку позивач оцінив у 1 000 грн. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" грошову компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 серпня 2014 року позовні вимоги роз'єднано та виділено у самостійне провадження вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 березня 2015 року провадження у справі в частині вимог про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні закрито.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року позов задоволено. Стягнуто на користь ОСОБА_4 з ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги висновків суду не спростовують.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Так, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_4, оскільки останнім не доведено наявність порушень його прав у сфері трудових відносин, який призвів до моральних страждань. Також суд правильно зазначив, що сторонами у справі існує спір про виплату належних позивачу сум компенсації за невикористану відпустку та несвоєчасний розрахунок при звільненні, з приводу якого відповідне судове рішення не ухвалювалося.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів, викладених в оскаржуваному рішенні, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, спростовуються матеріалами справи, були предметом дослідження апеляційного суду та не знайшли свого підтвердження.

Оскільки зі змісту касаційної скарги не вбачається неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.