Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Дьоміної О.О.,

суддів: Коротуна В.М., Ступак О.В., Парінової І.К., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби України, про звернення стягнення на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", треті особи: ОСОБА_2, відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, акціонерний банк "Банк регіонального розвитку", про визнання застави на автомобіль припиненою, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року,

У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, обґрунтовуючи вимоги тим, що 28 квітня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNHLAK07770538, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у розмірі 42 000 доларів США, зі строком повернення до 28 квітня 2011 року для купівлі автомобіля "Mersedes Benz 320", державний номерний знак НОМЕР_1, 2004 року випуску.

На забезпечення виконання умов кредитного договору 28 квітня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено договір застави вказаного автомобіля.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка станом на 30 вересня 2013 року становила 66 557,38 доларів США.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2012 року, було задоволено позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 та звернуто стягнення на предмет застави - вищевказаний автомобіль.

25 лютого 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Печерського управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 36713135 з виконання виконавчого листа 2/0417/2167/2012, виданого 12 березня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" суми 10 000 грн та звернення стягнення на предмет застави за кредитним договором від 28 квітня 2006 року.

За даним виконавчим провадженням відомості про обтяження щодо зазначеного автомобіля державним виконавцем в Державний реєстр обтяжень рухомого майна не вносилися.

Крім того, у відділі примусового виконання рішень ДВС України знаходився на виконанні виконавчий лист № 3-554/2011, виданий 23 грудня 2011 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 000 367 грн.

У межах цього виконавчого провадження державним виконавцем було оголошено в розшук, а пізніше описано й постановою від 15 листопада 2012 року арештовано належний ОСОБА_2 автомобіль "Mersedes Benz 320", державний номерний знак НОМЕР_1, 2004 року випуску.

09 липня 2013 року ТОВ "Укспецторг Групп" був проведений аукціон з реалізації зазначеного автомобіля, переможцем якого став ОСОБА_1 про що 21 серпня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було видано акт № 3168430/3 про проведення аукціону з реалізації зазначеного автомобіля.

Враховуючи вказане, ПАТ КБ "ПриватБанк" просив вилучити у ОСОБА_1 та передати ПАТ КБ "ПриватБанк" вказаний автомобіль. Крім того, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 квітня 2006 року звернути стягнення на зазначений автомобіль, шляхом продажу автомобіля ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання застави на автомобіль припиненою, обґрунтовуючи вимоги тим, що 09 липня 2013 року ТОВ "Укспецторг Групп" було проведено аукціон з реалізації зазначеного автомобіля. Він брав участь у аукціоні та став його переможцем. 18 липня 2013 року він сплатив грошові кошти за автомобіль. Враховуючи вказане, ОСОБА_1 просив визнати заставу та право застави на зазначений автомобіль припиненими, скасувати обтяження у виді застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, винесене 10 вересня 2013 року за № 13895448.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року, в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" було відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задовольнити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з безпідставності позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк", а також з безпідставності зустрічних позовних вимог ОСОБА_1

Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.

Судами встановлено, що 28 квітня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNHLAK07770538, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у розмірі 42 000 доларів США, зі строком повернення до 28 квітня 2011 року для купівлі автомобіля "Mersedes Benz 320", державний номерний знак НОМЕР_1, 2004 року випуску.

На забезпечення виконання умов кредитного договору 28 квітня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено договір застави вказаного автомобіля.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка станом на 30 вересня 2013 року становила 66 557,38 доларів США.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2012 року, було задоволено позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 та звернуто стягнення на предмет застави - вищевказаний автомобіль.

25 лютого 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Печерського управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 36713135 з виконання виконавчого листа 2/0417/2167/2012, виданого 12 березня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" суми 10 000 грн та звернення стягнення на предмет застави за кредитним договором від 28 квітня 2006 року.

За даним виконавчим провадженням відомості про обтяження щодо зазначеного автомобіля державним виконавцем в Державний реєстр обтяжень рухомого майна не вносилися.

Крім того, у відділі примусового виконання рішень ДВС України знаходився на виконанні виконавчий лист № 3-554/2011, виданий 23 грудня 2011 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 000 367 грн.

У межах цього виконавчого провадження державним виконавцем було оголошено в розшук, а пізніше описано й постановою від 15 листопада 2012 року арештовано належний ОСОБА_2 автомобіль "Mersedes Benz 320", державний номерний знак НОМЕР_1, 2004 року випуску.

09 липня 2013 року ТОВ "Укспецторг Групп" був проведений аукціон з реалізації зазначеного автомобіля, переможцем якого став ОСОБА_1

21 серпня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було видано акт № 3168430/3 про проведення аукціону з реалізації зазначеного автомобіля.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 27 серпня 2013 року у виконавчому провадженні № 31168430 знято арешт з вказаного автомобіля, який був накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 листопада 2012 року.

Згідно із ч. 1 ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 03 травня 2006 року обтяження на предмет застави було зареєстровано та відчуження автомобіля було передбачено лише за погодженням з обтяжувачем, підставою обтяження був договір застави (а. с. 140 том. 2).

Пунктом 17.7 договору застави, укладеного 28 квітня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, передбачено не здійснювати відчуження або розпорядження предметом застави без письмової згоди заставодержателя.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є нечинним у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Вирішуючи справу, суди належним чином не врахували вищевказаних вимог діючого законодавства, зокрема не надали належної оцінки тому, що застава на спірний автомобіль не була припинена і зобов'язання забезпечене заставою боржником не було виконано та дійшли помилкового висновку про безпідставність позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк".

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи в частині позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, судами повністю не встановлені, судами порушено норми матеріального та процесуального права, судові рішення в цій частині не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень в частині відмови в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 червня 2014 року та ухвала апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, про звернення стягнення на майно скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.