Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Хопта С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану її представником - ОСОБА_6, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 20 листопада 2015 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 26 листопада 2012 року її батьком - ОСОБА_7 складено нотаріально посвідчений заповіт, за яким він заповів все своє майно відповідачу. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер. Зазначала, що при оформленні заповіту порушена нотаріальна таємниця та було відсутнє волевиявлення заповідача.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд визнати недійсним заповіт від 26 листопада 2012 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 20 листопада 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, щовчинення заповіту та посвідчення його уповноваженою посадовою особою, відсутність перешкод за станом здоров'я заповідача для вираження ним своєї волі було встановлено та підтверджується доказами у справі, зокрема висновком судово-психіатричної експертизи від 15 грудня 2014 року, згідно з яким ОСОБА_7 на момент складання заповіту розумів значення своїх дій та вільно виражав свою волю на складання заповіту. Посилання на порушення при складанні заповіту нотаріальної таємниці (ст. 1255 ЦК України) позивачем не доведено, що є його процесуальним обов'язком (ст. 10, 60 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги фактично стосуються лише переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником - ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 20 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.