Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Парінової І.К., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Ісайківського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок", третя особа - ОСОБА_5 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2014 року,

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Ісайківського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обґрунтовуючи вимоги тим, що з липня 2005 року працювала на посаді завгоспа Ісайківського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок". Наказом № 56к/тр від 02 червня 2014 року її було звільнено із займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивачка просила визнати незаконним наказ № 56к/тр від 02 червня 2014 року про звільнення її з посади завгоспа Ісайківського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок" за п. 4 ст. 40 КЗпП України, поновити її на посаді із 02 червня 2014 року, стягнути із навчального закладу на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді та моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 11 серпня 2014 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2014 року, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано незаконним наказ № 56к/тр від 02 червня 2014 року про звільнення ОСОБА_4 з посади завгоспа Ісайківського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок" за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді завгоспа Ісайківського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок".

Стягнуто із Ісайківського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02 червня 2014 року по 11 листопада 2014 року в розмірі 7446,27 грн. В іншій частині позову було відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, докази та обставини, на які посилається заявник, були предметом дослідження апеляційного суду і при їх дослідженні та встановленні судом дотримані норми процесуального та матеріального права.

Суд апеляційної інстанції вірно виходив із того, що звільнення ОСОБА_4 було проведено з порушенням вимог трудового законодавства.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись ч.2 ст. 332, ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_5, відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.