Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Закропивного О.В., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" на рішення апеляційного суду Вінницької області від 29 вересня 2014 року,

У березні 2011 року публічне акціонерне товариство "Банк Петрокоммерц-Україна" звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 2 липня 2004 року між закритим акціонерним товариством "Банк Петрокоммерц-Україна", правонаступником якого публічне акціонерне товариство "Банк Петрокоммерц-Україна" (далі - ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна"), та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_5 отримала кредит у сумі 17 тис. доларів США зі сплатою 15 % річних. Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав кредит. Однак, відповідач ОСОБА_5 не виконала взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 10 лютого 2011 року заборгованість ОСОБА_5 становить 39 117,28 доларів США.

Зобов'язання позичальника за кредитним договором забезпечені договором іпотеки від 2 липня 2004 року, який був укладений між позивачем та ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за умовами якого відповідачі передали банку в іпотеку належне їм на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. Вказане нерухоме майно належить іпотекодавцям (відповідачам у справі) в рівних частинах на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради 27 травня 2004 року.

Просили звернути стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за кредитним договором з урахуванням уточнень в сумі 393 243 грн 17 коп. У якості способу звернення стягнення на передане в іпотеку майно визначити продаж нерухомого майна шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, визначеною згідно зі звітом експерта - суб'єкта оціночної діяльності. А також передати на період реалізації майно в ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна".

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 серпня 2014 року позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, яким є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 55,3 кв. м та складається із коридорів 7-1, 7-7, ванни 7-3, кухні 7-4, кімнат 7-5, 7-8, житловою площею 34,8 кв. м, вбудованої шафи 7-6, частини сараю літ. "В" площею 16,1 кв. м, погріб літ. "п/Б" площею 4,0 кв. м, яка належить ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в рівних частинах на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого виконкомом Вінницької міської ради 27 травня 2004 року, зареєстрованого КП "Вінницьке обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації" 3 червня 2004 року в книзі № 617 за № 287/54064, для погашення простроченої заборгованості за кредитним договором від 2 липня 2004 року № 082н-07-04 в сумі 9 417 доларів 35 центів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 19 червня 2013 року становить 75 272 гривні 88 копійок та пені в сумі 20 тис. грн.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , для задоволення вимог ПАТ "Банк Петрокомерц-Україна" за ціною, що буде встановлена суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.

У частині інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 29 вересня 2014 року рішення районного суду в частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, враховуючи вимоги норм ст. ст. 509, 526, 553 623-625, 1054, 1055 ЦК України (435-15) , суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі не виконали взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а тому право позивача підлягає захисту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що на час розгляду справи набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , який забороняє примусове стягнення чи відчуження нерухомого майна, переданого в заставу чи іпотеку на забезпечення виконання кредитних договорів, отриманих в іноземній валюті.

Такий висновок суду апеляційної інстанції є правильним та ґрунтується на матеріалах справи.

Судами установлено, що 2 липня 2004 року між ЗАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 17 тис. доларів США зі сплатою 15 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 02 липня 2004 року між позивачем та ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір іпотеки, предметом якого є належне їм на праві власності нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1. Вказане нерухоме майно належить відповідачам в рівних частинах на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого виконкомом Вінницької міської ради 27 травня 2004 року, зареєстрованого КП "ВООБТІ" 3 червня 2004 року в книзі № 617.

20 жовтня 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 було вчинено виконавчий напис за № 8876, відповідно до якого нотаріус запропонував звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідачам на праві приватної власності.

Судами також установлено, що відповідачі взяті на себе кредитні зобов'язання не виконали.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 7, 33 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до Закону України від 3 червня 2014 року № 1304 "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Отже, обов'язковою умовою застосування зазначеного закону є використання предмета іпотеки як місця постійного проживання майнового поручителя та відсутності іншого нерухомого житлового майна.

Суд апеляційної інстанції, застосовуючи норми зазначеного закону, дійшов правильного висновку, що матеріали справи не містять доказів наявності у відповідачів іншого житла на праві власності, судові повістки відповідачам надсилалися саме на адресу спірної квартири, у якій вони зареєстровані та проживають.

За таких обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" відхилити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 29 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.