Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І., Журавель В.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном, за касаційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 13 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 1 вересня 2014 року,

У січні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до договору купівлі-продажу від 15 лютого 2008 року він є власником квартири АДРЕСА_1, відповідачі самочинно збудували навіс під його вікнами, що створило незручності у використанні майна, і добровільно не бажають знести цей навіс. Тому позивач просив усунути перешкоди у користуванні майном.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 13 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном задоволено. Зобов'язано ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за власний рахунок знести самочинно збудований навіс. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 1 вересня 2014 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 13 червня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 13 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 1 вересня 2014 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що набутий у власність самочинно зведений відповідачами навіс не може використовуватись на шкоду іншому співвласнику будинку.

За змістом ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Разом з тим, положення вищевказаних норм ЦК України (435-15) передбачають також обов'язок власника використовувати своє право, не порушуючи при цьому вимоги закону, права й інтереси інших осіб та здійснення захисту свого права в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 (v0006740-12) "Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)", при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Суди встановили, що самочинно зведений відповідачами навіс порушує права ОСОБА_4, дослідили належним чином висновок експерта від 25 квітня 2014 року № 40313/1, дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки навіс не відповідає технічним нормам.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов до висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 13 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 1 вересня 2014 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 13 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 1 вересня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.