Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Лесько А.О., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Саратської районної ради Одеської області, відділу освіти Саратської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи: Фараонівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад (ясла-садок)" Саратської районної ради Одеської області, орган опіки та піклування Саратської районної державної адміністрації Одеської області, про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_9, на рішення Саратського районного суду Одеської області від 29 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 жовтня 2014 року,

У грудні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що у 1980 році його батькові ОСОБА_10 як вчителю Фараонівської середньої школи було надано квартиру в будинку по АДРЕСА_1, в яку батьки зі своїми дітьми вселилися та проживали. Зазначав, що після смерті батьків в квартирі залишилися проживати він з дружиною ОСОБА_5, дітьми ОСОБА_6, ОСОБА_8 та його брат ОСОБА_7 Посилаючись на володіння нерухомим майном на протязі тривалого часу, позивач просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю. В ході розгляду справи позовні вимоги крім ОСОБА_4 було заявлено й ОСОБА_5, дітьми ОСОБА_6., ОСОБА_8 в особі законних представників, ОСОБА_7 Позивачі, посилаючись на ті ж обставини володіння нерухомим майном та уточнення місця знаходження майна, просили визнати за ними право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 29 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 9 жовтня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_9, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд першої та апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що спірна квартира з січня 2001 року перебувала на балансі відділу освіти, який у липні 2009 року передав об'єкт у спільну власність територіальної громади села Фараонівка, з травня 2011 року управління власністю здійснює Саратська районна рада, з жовтня 2013 року спірна квартира є службовим приміщенням загальноосвітнього закладу. Крім того, суд правильно встановив відсутність ордеру на вселення у спірну квартиру, суперечливість даних про реєстрацію місця проживання позивачів, а тому з урахуванням норм ст. 344 ЦК України правильно відмовив у задоволенні позову.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_9, відхилити.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 29 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.