Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Нагорняка В.А., Мазур Л.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Райська сільська рада Новокаховської міської ради Херсонської області, про визнання порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 лютого 2014 року,

У січні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельної ділянки.

Позивачка посилалася на те, що рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 серпня 2012 року за нею визнано право власності на 5/6 частки житлового будинку по АДРЕСА_1, який залишився після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Право власності на вказаний будинок вона зареєструвала в КП "Каховське БТІ". Позивачка вказувала, що спірний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,411 га. Оскільки ОСОБА_5, яка є дочкою померлого ОСОБА_7, ні за життя свого батька, ні після його смерті, до будинку не з'являлась, і домовитися з нею щодо порядку користування земельною ділянкою вона не може, просила виділити їй у користування 5/6 частини земельної ділянки, яка виділялася для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, загальною площею 0,411 га.

ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним.

ОСОБА_5 посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок по АДРЕСА_1. Вказувала, що у передбачений законом строк вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак в подальшому їй стало відомо, що 24 січня 2011 року її батько склав заповіт, згідно з яким заповів належне йому майно ОСОБА_4 Зазначала, що батько за життя про своє бажання скласти заповіт на цю особу нічого їй не говорив, а станом на 24 січня 2011 року перебувати у Райській сільській раді не міг, оскільки знаходився в іншому місці.

На підставі вищевказаного просила визнати заповіт від 24 січня 2011 року, посвідчений керуючим справами Райської сільської ради Каховського району Херсонської області ОСОБА_8, недійсним.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 26 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Виділено у користування ОСОБА_4 5/6 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 3424 кв. м.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 27 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано заповіт від 24 січня 2011 року, посвідчений керуючою справами Райської сільської ради Каховського району Херсонської області ОСОБА_8, за яким ОСОБА_7 заповів ОСОБА_4 все належне йому майно, а також житловий будинок по АДРЕСА_1, недійсним.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі 5 479 грн 64 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, який не брав участь у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 24 січня 2011 року керуючою справами Райської сільської ради м. Нова Каховка Херсона області був оформлений заповіт, за яким ОСОБА_7 заповів все належне йому майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті та на те, що за законом він буде мати право, а також житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, після смерті якого відкрилась спадщина, право на 1/6 частки якої як непрацездатна донька спадкодавця має ОСОБА_5

Заочним рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 серпня 2012 року, скасованим ухвалою цього ж суду від 05 грудня 2013 року, за ОСОБА_4 було визнано право власності на 5/6 частини спадкового майна у вигляді вказаного в заповіті будинку, зареєстроване 15 листопада 2012 року уповноваженим на той період часу органом.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це право, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Згідно з нормами ст. 1247 ЦК України загальними вимогами до форми заповіту є: складання заповіту у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст. 1251- 1252 ЦК України.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 30 вересня 2013 року підпис в графі "Підпис", наданого на експертизу заповіту від 24 січня 2011 року від імені ОСОБА_7, а також рукописні записи в середній його частині виконані не зазначеною в ньому особою, а іншою особою.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_5 та визнання заповіту недійсним. Також суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою, оскільки вказані вимоги є похідними від вирішення позову ОСОБА_5

Доводи ОСОБА_6 у касаційній скарзі на те, що він є власником будинку, який розташований по АДРЕСА_1, не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного рішення, оскільки договір дарування, згідно з яким ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_6 вказаний будинок, був укладений 22 жовтня 2014 року, тобто після ухвалення апеляційним судом рішення від 27 лютого 2014 року.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судом апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 лютого 2014 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.