Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Лесько А.О., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільних зобов'язань подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23 вересня 2014 року,

У травні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, у якому просив визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках виконання обов'язків по 1/2 частині за кожним, за кредитним договором від 18 червня 2008 року та стягнути з ОСОБА_5 на його користь Ѕ частину сплачених станом на 11 травня 2012 року грошових коштів за вказаним кредитним договором в сумі 99 417 грн 27 коп., 1/2 частину сплачених страхових внесків за договором страхування майна від 25 травня 2011 року в сумі 412 грн. та судові витрати в сумі 1 105 грн 60 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 17 листопада 2007 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області було зареєстровано шлюб між ним та відповідачем. Після шлюбу дружині було присвоєно прізвище чоловіка - "ОСОБА_5".

За час шлюбу, частково за рахунок кредиту в сумі 59 500 доларів США, отриманого згідно кредитного договору від 18 червня 2008 року, укладеного ним з АТ "ОТП Банк", на підставі договору купівлі - продажу від 18 червня 2008 року, для спільного проживання з відповідачкою позивачем було придбано квартиру АДРЕСА_1. Після придбання квартири подружжя, разом з дітьми, проживали у придбаній квартирі, що підтверджуються довідкою від 24 травня 2012 року. Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2011 року шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - визнано недійсним з моменту його укладення. Після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_5, він самостійно за період з 4 вересня 2009 року по 11 травня 2012 року сплатив за кредитним договором 10 577,92 долара США кредиту та 14 299,72 США відсотків, а всього 24 877,64 долара США, що підтверджується довідкою АТ "ОТП Банк" від 11 травня 2012 року, що за курсом Національного Банку України станом на 25 травня 2012 року складає 198 834 грн 54 коп. Крім того, після припинення шлюбних відносин на підставі договору страхування майна від 25 травня 2011 року вказана квартира була застрахована в ПрАТ "Страхова група "ТАС" та згідно квитанції від 25 травня 2010 року позивачем було сплачено страховий платіж в сумі 824 грн 50 коп. Просив позов задовольнити.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 23 вересня 2014 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд першої та апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку з урахуванням норм ст. 45 СК України, про те, що якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності, а тому кредитний договір, укладений ОСОБА_4, не створює обов'язків для ОСОБА_5, оскільки вона не є стороною кредитного договору, а факт визнання придбаного протягом недійсного шлюбу майна спільною частковою власністю не означає виникнення інших прав та обов'язків подружжя.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.