Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Євтушенко О.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа -Державна реєстраційна служба України, про визнання свідоцтва частково недійсним, визнання права власності,

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Державна реєстраційна служба України, про визнання свідоцтва частково недійсним, визнання права власності задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 78,9 кв. м, житловою площею 44,3 кв. м. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2014 року в частині визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 78,9 кв. м, житловою площею 44,3 кв. м та стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 по 292 грн 58 коп. судового збору з кожного скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року та залишити без змін рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2014 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в розумінні ст. 16 ЦК України є неналежним, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки при наявності документу про право власності, не можна визнавати знову право власності, оскільки це породжує подвійність.

Судове рішення апеляційної інстанції, ухвалене у відповідності до вимог матеріального та процесуального права.

Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа -Державна реєстраційна служба України, про визнання свідоцтва частково недійсним, визнання права власності, відмовити.

Копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ разом із доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.