Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дем'яносова М.В., Маляренка А.В., Парінової І.К., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті", третя особа - ОСОБА_5, про визнання недійсним кредитного договору, договору застави та графіку погашення кредиту, за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суд суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року,

У квітня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, на обґрунтування якого зазначив, що 25 грудня 2013 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі "Порше Мобіліті") був укладений кредитний договір № 50011478, поручителем за кредитним договором виступила його дружина ОСОБА_5 Відповідно до умов кредитного договору йому було надано кредит у розмірі 218 250 грн 38 коп. під 9,9% річних на 60 місяців. Грошові кошти, що складались з особистих коштів позивача та наданого відповідачем кредиту у розмірі 291 000 грн були перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ "Автомир" у якості оплати вартості автомобіля VOLRSWAGEN PASSAT. Кредитний договір складається між сторонами з кредитного договору, графіку погашення кредиту, додаткової угоди, загальних умов кредитування. Відповідно до узгодженого графіка погашення кредиту визначено щомісячний платіж у розмірі 562,49доларів США, який з розрахунку курсу долара США зазначеного в договорі складав 4 626 грн 48 коп. Також його було повідомлено, що сума відсотків за користування кредитом становить на рік 11 867 грн 69 коп. 30 грудня 2013 року між ним та відповідачем було укладено договір застави транспортного засобу відповідно до п.1.1. якого ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передав в заставу свій автомобіль VOLRSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 291 000 грн. В подальшому відповідачем були виставлені рахунки-фактури, які позивачем було своєчасно і в повному обсязі оплачено. Відповідно до листа від 30 грудня 2014 року відповідач зазначив, що позивач зобов'язаний повернути суму коштів за комерційним курсом гривні до долару США на дату здійснення платежу. З розрахунку самого позивача, його заборгованість не могла перевищувати 90 000 грн. При цьому відповідач надав розрахунок заборгованості на суму 344 036 грн 43 коп. і це при тому, що він сплатив протягом 11 місяців 213 030 грн 52 коп., а кредит ним отримано у розмірі 218 250 грн 38 коп. і сума відсотків на рік становить 11 867 грн 69 коп. Відповідно до графіка погашення кредиту до кредитного договору розмір сум платежів (в тому числі самого кредиту та відсотків за користування ним) встановлено виключно у доларах США.

За рік користування кредитними коштами зобов'язання відповідача збільшилось до 574 154 грн 52 коп., тобто на 260%, що становить його у край невигідне фінансове становище, в результаті якого навіть за умови звернення стягнення на предмет застави зобов'язання за кредитним договором не будуть виконані.

Корегування суми відсотків, як це наведено в оскаржуваному положенні пункту 1.3.1 кредитного договору, не передбачено жодним нормативно-правовим актом України. Враховуючи, що сторонами у графіку погашення кредиту було узгоджено сукупну вартість кредиту виходячи з його розміру, у випадку використання курсу долара США до гривні більшого ніж було узгоджено сторонами автоматично призведе до порушення визначеної сторонами сукупної вартості кредиту. Фактично відповідач переклав ризик знецінення гривні відносно інших валют по гривневому кредиту на позичальника, що є ознакою нечесної підприємницької діяльності. Враховуючи, що визнання недійсним пункту 1.3.1 загальних умов кредитування зумовлює зміну графіка погашення кредиту спірний кредитний договір в цілому може бути визнаний недійсним.

У зв'язку з наведеним просить суд визнати недійсним п.1.3.1 Загальних умов кредитування (додаток до кредитного договору № 50011478 від 25 грудня 2013 року), визнати недійсним графік погашення кредиту за кредитним договором № 50011478 від 25 грудня 2013 року, визнати недійсним кредитний договір № 50011478 від 25 грудня 2013 року. Визнати недійсним договір застави транспортного засобу № 50011478 від 25 грудня 2013 року. Стягнути судові витрати з відповідача.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суд суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року, у задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, надав належну оцінку обставинам справи та дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки спірним кредитним договором передбачено всі умови кредитування, зокрема, розмір наданого кредиту, строк, на який наданий кредит, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов'язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін, а тому підстави для визнання договору недійсним у розумінні ст. ст. 203, 215 ЦК України відсутні.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суд суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.