6-27602ск15 Про визнання дій протиправними, стягнення відсотків за користування чужими коштами за договором банківського вкладу та трьох відсотків річних за порушення грошового зобов'язання - 20.01.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" про визнання дій протиправними, стягнення відсотків за користування чужими коштами та трьох відсотків річних за порушення грошового зобов'язання за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 13 серпня 2015 року та за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 13 серпня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 19 квітня 2013 року він уклав із публічним акціонерним товариством "Фортуна-банк" (далі - ПАТ "Фортуна-банк") договір банківського вкладу з правом поповнення, відповідно до умов якого вніс 200 доларів США на 375 днів, а 12 серпня 2013 року поповнив його ще на 3 тис. доларів США. Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 26 листопада 2014 року, що набрало законної сили, з ПАТ "Фортуна-банк" на його користь стягнуто депозит з нарахованими на нього відсотками на загальну суму 3 370,57 доларів США.

Посилаючись на те, що після закінчення строку дії договору банк не повернув йому депозитні кошти з нарахованими на них відсотками, а також не виконав рішення суду, позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути з відповідача відсотки по депозиту з 22 вересня 2014 року по 10 червня 2015 року у розмірі 609,27 доларів США.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 13 серпня 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Фортуна-банк" на користь ОСОБА_3 за період із 23 вересня 2014 року по 10 червня 2015 року включно 201,22 доларів США процентів на банківський вклад, що еквівалентно за курсом Національного банку України станом на 24 червня 2015 року 1 497 грн. 79 коп., як три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по договору банківського вкладу від 19 квітня 2013 року.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 13 серпня 2015 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення районного суду відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі ПАТ "Фортуна-банк" просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а касаційна скарга ПАТ "Фортуна-банк" - частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у результаті неповернення суми депозиту після закінчення строку дії договору та несвоєчасного виконання рішення суду, позивач має право на стягнення з банку відсотків річних, передбачених умовами договору.

Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, зазначивши при цьому також про те, що рішення суду про стягнення основної суми депозиту не виконано, оскільки 20 січня 2015 року банк перерахував на рахунок державної виконавчої служби грошові кошти у національній валюті, а не у доларах США як визначено рішенням суду.

Крім того, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що заявник без поважних причин пропустив строк апеляційного оскарження, оскільки був присутній у судовому засіданні при ухваленні судом першої інстанції рішення, а доказів про те, що він отримав копію рішення суду лише 13 липня 2015 року ним не подано.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Судами встановлено, що 19 квітня 2013 року ОСОБА_3 уклав із ПАТ "Фортуна-банк" договір банківського вкладу з правом поновлення, відповідно до умов якого вніс 200 доларів США на 375 днів, а 12 серпня 2013 року поповнив його ще на 3 тис. доларів США.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 26 листопада 2014 року, що набрало законної сили, з ПАТ "Фортуна-банк" на користь ОСОБА_3 стягнуто депозит з нарахованими на нього відсотками на загальну суму 3 370,57 доларів США.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилався на те, що після закінчення строку дії договору банк не повернув йому депозитні кошти з нарахованими на них відсотками, а також не виконав рішення суду про його стягнення.

За змістом ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

На виконання рішення апеляційного суду Рівненської області від 26 листопада 2014 року ПАТ "Фортуна-банк" 20 січня 2015 року перерахувало на рахунок державної виконавчої служби 50 491 грн. 14 коп. (а.с. 45). У подальшому, 18 лютого 2015 року, ці кошти були перераховані на рахунок ОСОБА_3, який він надав державній виконавчій службі для виконання рішення суду (а.с. 11, 54).

Апеляційний суд дійшов передчасного висновку про право вкладника вимагати нарахування відсотків, передбачених умовами договору, після закінчення строку його дії, з урахування того, що пролонгація договору (без додаткового погодження між сторонами) його умовами не передбачена.

Закінчення строку дії договору і невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (чч. 1, 2 ст. 1067 ЦК України).

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу.

Суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України не перевірив та не встановив, чи перераховувався депозитний вклад з відповідними процентами на поточний рахунок вкладника та чи виникли між сторонами правовідносини, що випливають з договору банківського рахунка.

Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 червня 2015 року № 6-36цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Залишаючи рішення районного суду про стягнення з банку на користь вкладника процентів, установлених договором банківського вкладу, без змін, апеляційний суд на зазначені положення норм матеріального права та положення ч. 1 ст. 1058 та ст. 1061 ЦК України уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про те, що правовідносини сторін, які виникли з договору банківського вкладу, не припинилися після виконання відповідачем рішення суду та фактичного повернення цього вкладу.

Апеляційний суд дійшов передчасного висновку про невиконання банком рішення суду про стягнення депозиту, оскільки у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив посилань відповідача про те, що рахунок позивача, відомості про який він надав державній виконавчій службі для виконання рішення суду, не є валютним, тобто можливість стягнення коштів у доларах США відсутня.

Також суд апеляційної інстанції не обгрунтував свого висновку про можливість рекапіталізації та визначення суми заборгованості, на яку нарахував відсотки, у розмірі 3 901,80 доларів США, у той час як за рішенням суду сума заборгованості стягнута у розмірі 3 370,37 доларів США.

Отже, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України доводів сторін по суті позовних вимог не перевірив; фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином не встановив; не визначився які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3, апеляційний суд не врахував того, що відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 13 ЦПК України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Як вбачається з матеріалів справи рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області ухвалено 24 червня 2015 року, а з апеляційною скаргою позивач звернувся 12 серпня 2015 року, тобто поза межами встановленого законом процесуального строку.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції із клопотанням про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження рішення міського суду, позивач посилався на те, що повний текст цього рішення він отримав 13 липня 2015 року. При цьому районним судом було ухвалено вступну та резолютивну частини рішення суду (а.с. 72).

При цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що норми ЦПК України (1618-15) не містять вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку; вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Зокрема, апеляційний суд не врахував, що, неотримавши повний текст судового рішення, особа, яка бажає оскаржити таке рішення, позбавлена можливості мотивувати апеляційну скаргу, як того вимагає ст. 295 ЦПК України, а також не врахував об'єктивні обставини, що могли утруднити подання апеляційної скарги.

При цьому не лише заявник має довести дату отримання рішення суду, але апеляційний суд також має перевірити дотримання районним судом вимог ч. 1 ст. 218, ст. 222 ЦПК України та з'ясувати, чи повідомлявся позивач про дату ознайомлення з повним текстом рішення суду, чи надсилалась йому копія повного рішення суду.

За таких обставин, у силу п. 2 ст. 342 ЦПК України ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 не може вважатися законною та підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення процесуального питання у відповідності до вимог ЦПК України (1618-15) .

Керуючись ст. ст. 336, 338, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 13 серпня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 13 серпня 2015 року про відмову у відкритті апеляційного за апеляційною скаргою ОСОБА_3 провадження скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.