Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" про стягнення коштів за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 1 жовтня 2015 року,

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 12 листопада 2013 року працювала в публічному акціонерному товаристві "Платинум Банк" (далі - ПАТ "Платинум Банк") у м. Луганську на посаді касира. З 1 грудня 2014 року відповідач перестав здійснювати їй нарахування та виплату заробітної плати. Наказом від 1 квітня 2015 року вона була звільнена у зв'язку з скороченням штату працівників з 6 квітня 2015 року. У день звільнення їй було виплачено лише вихідну допомогу та компенсацію за 17 днів невикористаної відпустки.

Ураховуючи наведене, просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з виплати заробітної плати за період з 1 грудня 2014 року по 6 квітня2015 року в сумі 17 055,48 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 6 квітня 2015 року по 15 травня 2015 року в розмірі 4 704,96 грн, інфляційні втрати за період затримки розрахунку в розмірі 1 513,02 грн.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 1 жовтня 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Платинум Банк" на користь ОСОБА_3 17 055,48 грн невиплаченої заробітної плати та 4 704,96 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при задоволенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "Платинум Банк" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що за період з 1 грудня 2014 року по 6 квітня 2015 року заробітна плата ОСОБА_3 не виплачувалась, а при звільненні з останньою не було проведено повний розрахунок та належні їй кошти не були виплачені.

Проте повністю з такими висновками погодитися не можна виходячи з наступного.

Згідно ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України (322-08) та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

Згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом установлено, що на підставі наказу від 12 листопада 2013 року ОСОБА_3 була прийнята на роботу в ПАТ "Платинум Банк" у м. Луганську на посаду касира.

Наказом від 1 квітня 2015 року ОСОБА_3 було звільнено у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою про апеляційне провадження.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем трудових прав позивача, що виразилось у невиплаті при звільненні заробітної плати за період з 1 грудня 2014 року по 6 квітня 2015 року.

Так, Указом виконуючого обов'язки Президента України Президента України № 405/14 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Постановою Національного банку України "Про призупинення здійснення фінансових операцій від № 466 від 6 серпня 2014 року (v0466500-14) банками України призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

З обставин справи, встановлених судом, вбачається, що ОСОБА_3 працювала в ПАТ "Платинум Банк" у м. Луганську.

Відповідно до табелів використання робочого часу за період з 1 грудня 2014 року по 6 квітня 2015 року, у зв'язку з подіями, викликаними АТО, позивач в цей час не виконувала свої трудові обов'язки, оскільки діяльність Луганського відділення банку, де вона працювала, була припинена.

Дана обставина не заперечується сторонами.

Положеннями ст. 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Тобто, договору означає, що і працівник і власник набули прав і взяли на себе обов'язки, встановлені для сторін.

Згідно ізч. 3 ст. 94 КЗпП України (322-08) питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" (108/95-ВР) та іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України "Про оплату праці").

Статтею 4 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України на вказане уваги не звернув та не дав належної оцінки тій обставині, що трудові обов'язки, покладені трудовим договором позивачем фактично не виконувались, а виходив лише з того, що позивач включно по день звільнення - 6 квітня 2014 року, знаходилася з відповідачем у трудових відносинах, що свідчить про передчасне постановлення ухвали про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 1 жовтня 2015 року направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.