Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Хопти С.Ф., Журавель В.І., ШтеликС.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини та відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування - виконавчий комітет Южненської міської ради Одеської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Южного міського суду Одеської області від 30 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 6 жовтня 2015 року,

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 5 вересня 2008 року вона зареєструвала шлюб з

ОСОБА_5, від якого у них народилась дочка - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. 7 грудня 2013 року між сторонами остаточно припинились подружні стосунки, а рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 березня 2014 року шлюб між ними розірвано. Зазначала, що 20 грудня 2013 року вона разом з дочкою змушена була виїхати з м. Южне Одеської області у м. Тульчин Вінницької області за місцем своєї постійної реєстрації, де вселилася у двокімнатну квартиру матері, знайшла роботу та влаштувала дитину в дошкільний навчальний заклад. 30 грудня 2013 року відповідач відібрав дитину та вивіз до м. Южне Одеської області, де переховує дочку та перешкоджає їй спілкуватися з дитиною.

Вказувала на те, що відповідач створив нову сім'ю, тому вважала, що постійне проживання дочки разом з нею, як з матір'ю, буде відповідати інтересам малолітньої дитини. Крім того, зазначала, що їй відомо про те, що від виховання та утримання своєї дитини від першого шлюбу - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач самоусунувся, допустив значну заборгованість по сплаті аліментів на користь першої дружини - ОСОБА_4

Позивач просила, з урахуванням уточнених вимог, визначити постійне місця проживання малолітньої дитини разом з нею, відібрати дитину у відповідача і повернути їй.

У серпні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на ті самі обставини, просив суд визначити місце проживання малолітньої дитини з ним. При цьому зазначав, що дочка проживає разом з ним у м. Южне Одеської області, відвідує дитячий садок, знаходиться на обліку у лікаря-педіатора та має до нього сильну особисту психологічну прихильність, а він позитивно характеризується, має гідну заробітну плату, проживає разом зі своєю матір'ю, яка надає йому допомогу у догляді за дочкою.

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 30 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 6 жовтня 2015 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_4 Вирішено відібрати малолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, від батька ОСОБА_5 та передати матері ОСОБА_4

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду в частині відібрання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, від батька ОСОБА_5 та передачі матері ОСОБА_4

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 про визначення місця проживання малолітньої дитини та відібрання дитини від батька, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, суди на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), виходячи з якнайкращого забезпечення інтересів дитини, дійшли до правильного висновку про те, що відсутні виняткові обставини для того, щоб малолітня дитина була розлучена з матір'ю. При цьому суди вірно застосували норми СК України (2947-14) та ст. 6 Декларації прав дитини. Задовольняючи позовні вимоги про відібрання дитини, судами враховано висновок комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області від 3 березня 2015 року, яким було визначено місце проживання малолітньої дитини з матір'ю, від виконання якого батько дитини ухилявся.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Южного міського суду Одеської області від 30 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 6 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.