Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Хопти С.Ф., Журавель В.І., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_4 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Козоріз Лідія Миколаївна, ОСОБА_8, про визнання правочинів недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 4 листопада 2015 року,

У лютому 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_9 - власник проданої квартири АДРЕСА_1, не видавав довіреність на її продаж, а повірена особа - позивач ОСОБА_4 не підписував договорів купівлі-продажу квартири. Укладення договору купівлі-продажу 1/2 частини вказаної квартири та видача довіреності були вчинені шляхом надання нотаріусом неправдивої інформації, що призвело до порушень останніми вимог інструкції та чинного законодавства. Ураховуючи викладене та те, що укладені правочини не відповідають вимогам чинного законодавства, укладені під впливом обману та насильства, просили суд визнати їх недійсними.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 1 жовтня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 1 жовтня 2013 року.

У червні 2015 року ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_10 звернувся до суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року, посилаючись на те, що після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції позивачу стало відомо, що в рамках кримінального провадження, порушеного за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України, було призначено низку повторних почеркознавчих експертиз, проведення яких доручено КНДІСЕ. Зазначав, що з наданої копії експертного висновку від 29 травня 2015 року чітко та категорично вказано, що рукописні записи та підписи у договорі купівлі-продажу квартири виконано не ОСОБА_4, а іншою особою. Ураховуючи викладене, заявник просив суд задовольнити заяву про перегляд рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 4 листопада 2015 року, у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, суди, вірно застосувавши вимоги ст. 361 ЦПК України, роз'яснення, надані судам у п. п. 3, 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" (v0004740-12) , дійшли до правильного висновку про те, що обставини, на які посилається у своїй заяві ОСОБА_4 не є нововиявленими обставинами у розумінні ст. 361 ЦПК України.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 4 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.