Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ситнік О.М., суддів: Маляренка А.В., Писаної Т.О., Нагорняка В.А., Юровської Г.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 24 червня 2014 року,

У липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 10 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (далі - ЗАТ "Альфа-Банк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі ПАТ "Альфа-Банк"), та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № SME0003024, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 20 тис. доларів США зі сплатою 20 % річних строком до 10 серпня 2010 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 10 серпня 2007 року між ЗAT "Альфа-Банк" та ОСОБА_7, ОСОБА_8 укладено договори поруки № SME0003024/1 та № SME0003024/2 відповідно.

30 вересня 2009 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ "Кредитні ініціативи" зобов'язалося передати ПАТ "Альфа-Банк" грошові кошти, а ПАТ "Альфа-Банк" відступити ТОВ "Кредитні ініціативи" свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 неналежним чином виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, станом на 18 жовтня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 110 867 грн 39 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 99 361 грн 51 коп., заборгованість за відсотками - 11 505 грн 88 коп.

ТОВ "Кредитні ініціативи" просило стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 заборгованість за кредитним договором від 10 серпня 2007 року № SME0003024 у розмірі 110 867 грн 39 коп.

рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 24 червня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором від 10 серпня 2007 року № SME0003024 у розмірі 110 867 грн 39 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 99 361 грн 51 коп., заборгованість за відсотками - 11 505 грн 88 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_9, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7 відмовити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.

Задовольняючи позов, суди керувалися тим, що ОСОБА_6 порушила умови укладеного між ним та банком кредитного договору, у зв'язку з чим заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку відповідно до вимог ст. ст. 1054, 554 ЦК України.

Із такими висновками судів повністю погодитися не можна з огляду на наступне.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Встановлено, що 10 серпня 2007 року між ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № SME0003024, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 20 тис. доларів США зі сплатою 20 % річних строком на 36 календарних місяців (а.с. 67, т. 1).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 10 серпня 2007 року між ЗAT "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_7 укладено договір поруки № SME0003024/1 (а. с. 1011, т. 1).

10 серпня 2007 року між ЗAT "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_8 укладено договір поруки № SME0003024/2 (а. с. 1213, т. 1).

30 вересня 2009 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ПАТ "Альфа-Банк" відступило ТОВ "Кредитні ініціативи" свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором від 10 серпня 2007 року № SME0003024, укладеним з ОСОБА_6 (а. с. 2931, т. 1).

Згідно з наданим ТОВ "Кредитні ініціативи" розрахунком заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором від 10 серпня 2007 року № SME0003024 станом на 18 жовтня 2011 року склала 110 867 грн 39 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 99 361 грн 51 коп., заборгованість за відсотками - 11 505 грн 88 коп. (а. с. 27, т. 1).

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідно до вимог ст. ст. 1049, 1050, 1081 ЦК України та умов кредитного договору заборгованість ОСОБА_6 підлягає стягненню з неї на користь ТОВ "Кредитні ініціативи". Розмір заборгованості у встановленому законом порядку не спростований.

Разом з тим суди залишили поза увагою вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України, згідно з якою порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 17 вересня 2014 року № 6-53цс14.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору від 10 серпня 2007 року та п. 3.1 договорів поруки від 10 серпня 2007 року строк дії договорів 36 календарних місяців. За п. 3.2 договорів поруки порука діє до повного та належного виконання зобов'язань за цими договорами (а. с. 6, 10, 12, т. 1).

Таким чином, строк дії договорів поруки сплив 10 серпня 2010 року.

Позов до поручителів пред'явлено 09 липня 2012 року (а. с. 37), тобто після спливу встановленого ч. 4 ст. 554 ЦК України шестимісячного строку.

Суд першої інстанції та апеляційний суд вказані обставини справи не встановили, не дослідили і не надали оцінки доказам, що є у матеріалах цивільної справи, та неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Оскільки обставини справи не потребують додаткової перевірки, то відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення та ухвати нове рішення.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 337, 341, 343, 344, 346, 347, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9 задовольнити частково.

рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 24 червня 2014 року у частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, у цій частині позову відмовити.

В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 24 червня 2014 року залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.