Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М., Мартинюка В.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що між сторонами у 2002 році було зареєструвано шлюб.

06 грудня 2010 року шлюб розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу.

Позивач вказує, що під час шлюбу він проживав разом з колишньою дружиною в будинковолодінні АДРЕСА_1 1/10 частина якого належить її матері - ОСОБА_6 згідно з договором дарування частини будинковолодіння від 22 вересня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу.

За згодою власниці ОСОБА_6 подружжя збудувало за спільні кошти приміщення літньої кухні під літерою "Н" в будинковолодінні АДРЕСА_1 1/10, що підтверджується технічним паспортом виготовленим комунального підприємства "ВООБТІ" від 11 травня 2007 року, рік будівництва визначено 2006 рік, інвентаризаційну вартість визначено в 2007 році в сумі 61 353 грн.

Однак, приміщення літньої кухні було збудовано самочинно, а отже позивач та відповідач відповідно до вимог ст. ст. 331, 376 ЦК України, мають право лише на будівельні матеріали, з яких було збудовано за спільні кошти дану літню кухню.

Під час розірвання шлюбу сторони досягли взаємної згоди про розподіл спільного сумісного майна, яке набуто під час шлюбу і домовилися, що літня кухня (тобто будівельні матеріали з яких вона збудована) залишається у володінні та користуванні відповідача, а позивачу мають бути сплачені колишньою дружиною грошові кошти в сумі 20 000 грн. Дану домовленість оформили письмово при розірванні шлюбу 06 грудня 2010 року - розпискою. Проте, відповідачем дані кошти не сплачено, що і стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 кошти в сумі 20 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2015 року та ухвали апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2015 року, оскільки вони законні та обґрунтовані.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем заявлені вимоги щодо стягнення коштів - вартості будівельних матеріалів придбаних на будівництво літньої кухні, а не поділу майна подружжя, доказів того, що розписка була написана в примусовому порядку не надано, а тому позов є обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги про те, що між сторонами відсутнє спільне майно, яке може бути предметом поділу, а літня кухня є самочинним будівництвом не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.