Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Мазур Л.М., Нагорняка В.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 жовтня 2015 року,

У травні 2012 року заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 17 жовтня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнати за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності на квартиру АДРЕСА_1, витребувати із незаконного володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Позивач посилався на те, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2011 року позов ОСОБА_4 до Одеської міської ради було задоволено, визнано за ним право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1. За договором купівлі-продажу від 17 жовтня 2011 року ОСОБА_4 продав спірну квартиру ОСОБА_5, а та, у свою чергу, за договором купівлі-продажу від 31 серпня 2012 року продала цю квартиру ОСОБА_6, згідно із яким квартиру було набуто у спільну сумісну власність подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Рішенням апеляційного суду Одеської області від 29 лютого 2012 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2011 року скасовано, а отже, відпали підстави, відповідно до яких ОСОБА_4 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 жовтня 2015 року, позов задоволено частково. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_6, ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради. Вирішено питання про судовий збір. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом цієї норми закону майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для витребування у ОСОБА_6, ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, оскільки вказане майно вибуло з володіння власника поза його волею, а саме на підставі рішення суду, яке у подальшому було скасовано.

Такий висновок судів відповідає вимогам закону та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16 квітня 2014 року, у справі № 6-146цс13.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.