6-31174св14 Про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином - 15.10.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином, за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_5, на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 6 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 6 травня 2014 року,

У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 3 серпня 2011 року ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та завданні йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості та був звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку з амністією. Зазначав, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень він проходив курс лікування, що вимагало додаткових матеріальних затрат у розмірі 17 329 грн 36 коп. Крім того, такими діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку він оцінив у 10 тис. грн.

Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму завданої майнової та моральної шкоди.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 6 листопада 2013 року позовну заяву ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 12 932 грн 80 коп., а також моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 6 травня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення майнової шкоди скасовано та ухвалено в цій часині нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди відмовлено. Змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, з підстав, викладених у даному рішенні. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_3 було завдано тілесні ушкодження, внаслідок чого він проходив тривалий курс лікування та поніс додаткові витрати. Також неправомірними діями ОСОБА_4 завдано моральну шкоду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що у випадку наявності претензій з боку позивача щодо зазначених у позові витрат на лікування ОСОБА_3 вправі за наявності підстав звернутися з відповідним позовом до належної установи охорони здоров'я. При цьому суд змінив обґрунтування підстав для відшкодування моральної шкоди.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 3 серпня 2011 року ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та нанесенні 30 жовтня 2010 року ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середньої тяжкості і, але був звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку з амністією, так як на момент вчинення злочину був неповнолітнім.

Зі змісту цієї постанови вбачається та судом установлено, що 30 жовтня 2010 року приблизно о 23 год. 00 хв. ОСОБА_4 поблизу магазину по вул. Дзержинського, 5 у м. Білгород-Дністровському Одеської області на ґрунті неприязних відносин, які виникли між ним та ОСОБА_3, з наміром завдання шкоди його здоров'ю, наніс останньому численні тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_3 з 31 жовтня 2010 року по 22 листопада 2010 року знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні офтальмології Одеської обласної клінічної лікарні.

Також отримання ОСОБА_3 зазначених тілесних ушкоджень підтверджується актом медичного обстеження, висновком судово-медичної експертизи, медичним висновком КУ "Одеська обласна клінічна лікарня", висновком комп'ютерної томографії.

Згідно довідки КУ "Одеська обласна клінічна лікарня" ОСОБА_3 було придбано за власні кошти ліки та вироби медичного призначення для проведення операції та медикаментозної терапії у післяопераційний період на суму 7 018 грн 15 коп.

Проте апеляційний суд не взяв до уваги ці докази, при цьому визначених ст. ст. 57- 59 ЦПК України підстав для їх невизнання судом не наведено. Крім того, апеляційний суд вважав ці докази такими, що не встановлюють фактичні обставини справи таким чином, щоб це виключало право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медичної допомоги, передбачене ст. 8 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я". Тобто, на думку апеляційного суду, зазначені у позові витрати на лікування позивача має нести лікувальний заклад, а не відповідач.

Однак повністю не можна погодитись з такими висновками апеляційного суду, оскільки позивачем було надано довідку КУ "Одеська обласна клінічна лікарня", відповідно до якої ОСОБА_3 було придбано за власні кошти ліки та вироби медичного призначення для проведення операції та медикаментозної терапії у післяопераційний період на суму 7 018 грн 15 коп. Підстав згідно ст. ст. 57- 59 ЦПК України вважати ці докази неналежними та недопустимими щодо завдання шкоди внаслідок скоєння злочину суд не навів.

Таким чином, висновки апеляційного суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог про відшкодування майнової шкоди безпосередньо відповідачем ґрунтуються на припущеннях, що заборонено законом (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди та його розміру, то ці вимоги залежать від вирішення основної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди.

За таких обставин, апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України зазначене не врахував, не дослідив надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог, не визначився з обсягом моральних страждань, заподіяних позивачу та прийшов до передчасного висновку про недоведеність заподіяння позивачу тілесних ушкоджень.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 6 травня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.