Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В. О., суддів: Журавель В. І., Наумчука М. І., Ізмайлової Т. Л., Остапчука Д. О., розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, реєстраційної служби Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області про поділ спільного майна подружжя, визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, встановлення факту припинення спільного проживання і ведення спільного господарства,

У жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 21 грудня 1991 року перебуває з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу ними набуто рухоме й нерухоме майно, яке є спільним майном подружжя, а саме: квартиру АДРЕСА_1; автомобіль марки "ГАЗ 2705", державний номер НОМЕР_1; автомобіль марки "ВАЗ 21093" державний номер НОМЕР_5; мотоцикл марки "ІЖ 7107" державний номер НОМЕР_4; будівельні матеріали, використані на забудову фундаменту житлового будинку та трубчатого колодязя по АДРЕСА_2. 25 жовтня 2011 року ОСОБА_3 без її згоди продав зазначену квартиру ОСОБА_5

Уточнивши свої позовні вимоги, позивачка просила визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на указану квартиру, визнати за нею право приватної власності на 70/100 частин спірної квартири, а за ОСОБА_3 - на 30/100 указаної квартири та визнати за ним право власності на спірні транспортні засоби.

У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив встановити факт припинення спільного проживання з ОСОБА_4 з лютого 2000 року та визнати спільною сумісною власністю подружжя указаний мотоцикл, незакінчене будівництво житлового будинку в АДРЕСА_2 і поділити це майно. Уточнивши зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_3 просив перевести на нього права забудовника по незавершеному будівництву і порядку розподілу рухомого майна, зобов'язати його до сплати грошової в компенсації у випадку виділу йому транспортних засобів та виключити із вимог щодо реального розподілу незавершеного будівництва вимоги про розділ земельної ділянки. Зазначав, що спірну квартиру придбав за власні кошти після того, як дружина повідомила, що подала на розлучення і вони перестали спільно проживати.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 24 квітня 2013 року позови ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та посвідчений нотаріально 25 жовтня 2011 року приватним нотаріусом Цюрупинського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за № 1827. Зобов'язано реєстраційну службу Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, проведену 25 січня 2013 року за № 41379. Розділено спільне сумісне майно подружжя загальною вартістю 112 256 грн 35 коп.: визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право приватної власності за кожним на 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1, вартістю 67 762 грн.; визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на транспортні засоби: автомобіль марки "ГАЗ 2705", державний номер НОМЕР_1, вартістю 20 073 грн 35 коп., та мотоцикл марки "ІЖ 7107" державний номер НОМЕР_4, вартістю 1 тис. грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за перевищення частки в спільному майні в сумі 1173 грн 83 коп., витрати на проведення експертизи в сумі 1 500 грн, а всього стягнуто 2 673 грн 83 коп. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 04 червня 2013 року передано ОСОБА_4 на праві власності будівельні матеріали, використані на забудову фундаменту житлового будинку та трубчатого колодязя у АДРЕСА_2 на земельній ділянці, належній Великокопанівській сільській ради, забудовником і користувачем якої є ОСОБА_4, вартістю 23 421 грн.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 31 жовтня 2013 року судові рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_4 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю подружжя автомобіль марки "ГАЗ 2705", державний номер НОМЕР_1, вартістю 20 073 грн 35 коп., мотоцикл марки "ІЖ 7107", державний номер НОМЕР_4, вартістю 1 тис. грн, будівельні матеріали на загальну суму 23 421 грн, використані на забудову фундаменту житлового будинку та трубчатого колодязя в АДРЕСА_2. Поділено спільне сумісне майно подружжя загальною вартістю 44 494 грн 35 коп. Виділено у власність ОСОБА_4 із сумісної власності подружжя: будівельні матеріали на загальну суму 23 421 грн, використані на забудову фундаменту житлового будинку та трубчатого колодязя у АДРЕСА_2 на земельній ділянці, забудовником і користувачем якої є ОСОБА_4 Виділено у власність ОСОБА_7 автомобіль марки "ГАЗ 2705", державний номер НОМЕР_1, вартістю 20 073 грн 35 коп., мотоцикл марки "ІЖ 7107", державний номер НОМЕР_4, вартістю 1 тис. грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію в сумі 1 174 грн та витрати на проведення судової експертизи в сумі 1 500 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року рішення апеляційного суду Херсонської області від 31 жовтня 2013 року в частині визнання недійсним договору і визнання за сторонами права власності по 1/2 частині (зобов'язання реєстрації спільного майна) скасовано, рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 24 квітня 2013 року та додаткове рішення цього ж суду від 04 червня 2013 року в цій частині залишено в силі. У решті рішення апеляційного суду Херсонської області від 31 жовтня 2013 року залишено без змін.

16 вересня 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року у справі № 6-43594св11, від 12 вересня 2012 року у справі № 6-25152св12, від 03 жовтня 2012 року у справі № 6-12307св12 та від 09 липня 2014 року у справі № 6-22945св14.

Постановляючи ухвалу 18 квітня 2012 року у справі № 6-43594св11, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з позицією суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, виходячи з того, що право власності на спірну квартиру було набуто на підставах, що не заборонені законом, належним чином зареєстровано, а тому згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України її власник має право нею розпоряджатися. Тому відсутні підстави для задоволення позову, оскільки позивачем обраний неправильний спосіб захисту.

Постановляючи ухвалу 03 жовтня 2012 року у справі № 6-12307св12, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з позицією суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, виходячи з того, що позивач не був стороною в оспорюваному договорі купівлі-продажу, а тому підстави для визнання спірної угоди недійсною із застосуванням механізму, встановленого ст. ст. 203, 216 ЦК України, відсутні. Захист прав позивача можливий шляхом пред'явлення індикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст. 388 ЦК України.

У той же час, постановляючи ухвалу 18 червня 2014 року у справі № 6-50260св13, про перегляд якої подано заяву, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з позицією суду першої інстанції про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, виходячи з того, що на порушення вимог ст. 65 СК України спірна квартира була відчуження відповідачем без письмової згоди його дружини.

Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що у наведених справах тотожними є встановлені судами фактичні обставини, які мають значення для вирішення спорів, які розглядались, а, відповідно, що правовідносини, які виникли між особами, які брали участь у розгляді вказаних справ, подібні і мало місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в порівнянні зі справою, у якій постановлена ухвала, яку просить переглянути заявник, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень.

Між тим, посилання заявника як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року № 6-25152св12 та від 09 липня 2014 року у справі № 6-22945св14 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України не може здійснюватися, оскільки зазначеними ухвалами судові рішення попередніх судів було скасовано, а справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судами норм процесуального права щодо встановлення фактичних обставин, то таке не свідчить про їх тотожність із встановленими судом фактичними обставинами справи, у якій постановлена ухвала, про перегляд якої подано заяву.

Оскільки наведені заявником доводи не містять ознак, які згідно з вимогами ст. 355 ЦПК України є підставами для перегляду судового рішення, про перегляд якого заявником подано заяву, то у допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, реєстраційної служби Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області про поділ спільного майна подружжя, визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, встановлення факту припинення спільного проживання і ведення спільного господарства, за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.