Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Гвоздика П.О.

суддів: Гончара В.П., Євтушенко О.І.

Карпенко С.О.. Наумчука М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ветеринарної медицини у Сумській області, Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України, ОСОБА_4, про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини, поданою її представником Бондаренком Євгеном Петровичем, на рішення Сумського районного суду Сумської області від 6 вересня 2013 року, додаткове рішення Сумського районного суду Сумської області від 20 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 14 листопада 2013 року,

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що наказом начальника Головного управління ветеринарної медицини у Сумській області № 12 від 1 березня 2013 року він звільнений з посади директора - лікаря ветеринарної медицини (завідувача вірусологічним відділом) Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням численності працівників. Вважає зазначений наказ незаконним, оскільки чинним законодавством не віднесено до повноважень начальника Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області вирішувати питання про звільнення директора Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини, і крім цього, ніяких змін в організації виробництва і праці лабораторії не відбулось. Просив визнати незаконним та скасувати зазначений наказ, поновити його на посаді директора - лікаря ветеринарної медицини (завідувача вірусологічним відділом) Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини, стягнути з Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 березня 2013 року до дня поновлення на роботі та 10 000 грн - у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 6 вересня 2013 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 20 вересня 2013 року, залишеними без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 14 листопада 2013 року, позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Головного управління ветеринарної медицини у Сумській області від 1 березня 2013 року № 12 про звільнення ОСОБА_3 з посади директора - лікаря ветеринарної медицини та поновлено його на роботі на посаді директора - лікаря ветеринарної медицини Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини.

Стягнуто з Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 березня 2013 року і до дня поновлення на роботі в сумі 28 004,80 грн та 500 грн - у відшкодування моральної шкоди.

В частині поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді директора - лікаря ветеринарної медицини Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 4 520,46 грн допущено негайне виконання.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Сумського районного суду Сумської області від 6 вересня 2013 року, додаткове рішення Сумського районного суду Сумської області від 20 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 14 листопада 2013 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звільнення позивача з посади директора - лікаря ветеринарної медицини (завідувача вірусологічним відділом) Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини проведено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки наказ про звільнення прийнятий начальником Головного управління ветеринарної медицини у Сумській області, хоча мав прийматися виключно Головою Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України. Крім того, були відсутні правові підстави для звільнення позивача на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто у зв'язку зі скороченням чисельності працівників, оскільки ніяких змін в організації виробництва і праці лабораторії не відбулось.

Такі висновки судів ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених судами, і відповідають вимогам закону.

Судами встановлено, що наказом начальника Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області від 16 квітня 2003 року № 56 ОСОБА_3 призначено на посаду директора Сумської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини - завідуючого вірусологічним відділом.

З 5 червня 2008 року лабораторія перейменована в Сумську регіональну державну лабораторію ветеринарної медицини.

Наказом начальника Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області від 29 грудня 2008 року ОСОБА_3 переведено на посаду директора лабораторії - лікаря ветеринарної медицини (завідуючого вірусологічним відділом) Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини.

Відповідно до наказу начальника Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області від 13 грудня 2010 року № 148 ОСОБА_3 звільнено з посади директора лабораторії - лікаря ветеринарної медицини (завідуючого вірусологічним відділом) на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України - у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 15 квітня 2011 року, до якого були внесені зміни рішенням апеляційного суду Сумської області від 19 травня 2011 року, ОСОБА_3 поновлено на посаді директора Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 27 квітня 2011 року роз'яснено рішення Сумського районного суду Сумської області від 15 квітня 2011 року в тій частині, що ОСОБА_3 підлягає поновленню на попередній роботі - на посаді директора лабораторії - лікаря ветеринарної медицини (завідуючого вірусологічним відділом) Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини.

Наказом начальника Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області від 28 квітня 2011 року ОСОБА_3 поновлений на посаді директора лабораторії - лікаря ветеринарної медицини (завідуючого вірусологічним відділом) Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Сумській області з 14 грудня 2010 року, а 27 жовтня 2011 року його звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням штату працівників та відсутністю його згоди на переведення на іншу роботу (п. 1 ст. 40 КЗпП України).

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 7 березня 2012 року рішення Сумського районного суду Сумської області від 9 грудня 2011 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області від 27 жовтня 2011 року про звільнення ОСОБА_3 з посади директора лабораторії - лікаря ветеринарної медицини (завідуючого вірусологічним відділом) Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Сумській області.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді директора Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини - лікаря ветеринарної медицини (завідуючого вірусологічним відділом) з 28 жовтня 2011 року.

Відповідно до наказу начальника Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області від 12 березня 2012 року ОСОБА_3 поновлено на зазначеній посаді з 28 жовтня 2011 року, яка обліковувалася поза штатом, так як та посада, на яку позивач поновлений судом, відсутня у штатному розписі в Сумській регіональній державній лабораторії ветеринарної медицини.

Наказом начальника Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області від 25 грудня 2012 року № 251 попереджено ОСОБА_3, директора - лікаря ветеринарної медицини (завідуючого вірусологічним відділом) Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини, що обліковувався поза штатом, про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням чисельності працівників Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини з метою забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, виробничою необхідністю оптимізації затрат і чисельності працівників згідно листа Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи від 6 грудня 2012 року № 2179 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та запропоновано посади лікаря ветеринарної медицини серолога 1 категорії або лаборанта 1 категорії паразитологічного відділу Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини. З даним наказом позивач ознайомлений 28 грудня 2012 року, з переведенням на запропоновані посади він не погодився.

Наказом начальника Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області від 1 березня 2013 року № 12 звільнено ОСОБА_3 - директора - лікаря ветеринарної медицини (завідуючого вірусологічним відділом) Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини, що обліковувався поза штатом, з 1 березня 2013 року у зв'язку зі скороченням чисельності працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як зазначено у ч. 4 ст. 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Оскільки судами встановлено, що звільнення позивача із займаної посади проведено з порушенням вимог чинного трудового законодавства, суди дійшли правильного висновку про виникнення у позивача права вимагати визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі, дав їм належну оцінку і, з урахуванням встановлених обставин справ та вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, обґрунтовано дійшов висновку, що звільнення позивача із займаної посади проведено всупереч рішенню суду про поновлення останнього на певній посаді, яка мала бути передбачена штатним розписом відповідача, та з порушенням норм трудового законодавства, оскільки на момент звільнення позивача ніяких змін в організації виробництва і праці відповідача не відбулось, тому не було підстав для його звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності працівників.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, оскільки висновків судів не спростовують і зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості, проте, в силу ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини, подану її представником Бондаренком Євгеном Петровичем, відхилити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 6 вересня 2013 року, додаткове рішення Сумського районного суду Сумської області від 20 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 14 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.