Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції, про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частку майна в порядку спадкування за заповітом,

У січні 2009 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції, про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частку майна в порядку спадкування за заповітом. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер.

До участі в справі залучено правонаступника ОСОБА_7 - ОСОБА_3, яка, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати спільною сумісною власністю подружжя придбане ОСОБА_7 і ОСОБА_4 у шлюбі в період з 25 грудня 1990 року до 10 листопада 2009 року нерухоме та рухоме майно, а саме: 596/1000 часток та 404/1000 частки квартири АДРЕСА_1, 32/100 частки квартири АДРЕСА_2, квартиру АДРЕСА_2, 68/100 часток квартири АДРЕСА_3, нежитлове приміщення АДРЕСА_6, земельну ділянку площею 0,0586 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7, земельну ділянку площею 0,0624 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8, автомобіль "FORD TRANZIT", 1990 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, автомобіль "Mersedes-Benz", державний номерний знак НОМЕР_2, автомобіль "OPEL VIVARO", 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3; визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 право власності на 1/2 частку вказаного нерухомого та рухомого майна, як ідеальну частку померлого у спільній сумісній власності подружжя; стягнути з ОСОБА_4 1/2 частку прибутків, отриманих у Спільному українсько-німецькому підприємстві у формі товариства з обмеженою відповідальністю туристично-комерційна фірма "ЮДЖІНІЯ ТРЕВЕЛ ЛТД" за 1996-2008 роки.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 3 жовтня 2013 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Установлено, що 596/1000 часток та 404/1000 частки квартири АДРЕСА_1, 32/100 частки квартири АДРЕСА_2, 68/100 часток квартири АДРЕСА_3 є сумісно набутим майном колишнього подружжя - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ОСОБА_4 Визнано за ОСОБА_3 у порядку спадкування за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 29 квітня 2008 року, зареєстрованим в реєстрі за № 3782, від імені ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право власності на 1/2 ідеальних частки в наступному майні: 596/1000 часток та 404/1000 частки квартири АДРЕСА_1. У решті позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відхилено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 3 жовтня 2013 року залишено без змін.

У березні 2013 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального закону, а саме ст. ст. 60, 70 СК України.

На підтвердження викладених у заяві доводів ОСОБА_3 додала ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 серпня 2013 року (6-33613ск13), від 15 січня 2014 року (6-44599св13), від 5 лютого 2014 року (6-53103св13) та від 12 лютого 2014 року (6-42023св13) постановлені за результатом розгляду, на думку заявника, аналогічних справ, де по-іншому застосовані ті самі норми матеріального права.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Зі змісту заяви та доданих до неї копій рішень судів касаційної інстанції не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки із доданих до заяви судових рішень не вбачається однакових фактичних обставин та подібних правовідносин у порівнянні з судовим рішенням, яке оскаржується.

Крім того, наданою для порівняння ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 січня 2014 року скасовано рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд, тобто остаточно вирішення спору та викладення правової позиції судом касаційної інстанції не відбулося.

Відповідно до роз'яснень наданих у п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі й не відбулося застосування норм матеріального права для вирішення спору по суті, тому відповідні ухвали не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК України (1618-15) , і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Оскільки неоднакового застосування норми матеріального права не було, а виникли питання щодо доведення вимог, що є питанням процесуального права і вони не є підставою для допуску до провадження, то в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції, про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частку майна в порядку спадкування за заповітом до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.