Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Лесько А.О., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність, дії Державної виконавчої служби України з вимогою про скасування постанови, винесеної відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, за касаційною скаргою Державної виконавчої служби України на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2013 року,

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаною скаргою, у якій просила визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України по порушенню діючого законодавства України та Європейської конвенції, яким передбачене своєчасне та повне виконання виконавчого листа № 2-199/10 від 2 червня 2011 року по стягненню 119 грн 77 коп. з державного бюджету України; визнати неправомірними дії державного виконавця по винесенню постанови про повернення виконавчого листа, по поверненню вказаного виконавчого листа скаржнику та скасування постанови від 18 лютого 2013 року; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо порушення строків направлення постанови про повернення виконавчого листа від 18 лютого 2013 року; визнати неправомірною бездіяльність виконавчої служби щодо неприйняття мір реагування на її скаргу від 27 жовтня 2012 року, яка була подана через "Урядову гарячу лінію"; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця по виконавчому провадженню № 27387087 по виконавчому листу № 2-199/10.

В обґрунтування скарги зазначала, що державним виконавцем порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , згідно якого виконавець не здійснив пошук та арешт майна боржника в особі держави, а також не звернув стягнення на це майно. Крім того, відповідно до діючої до 6 лютого 2013 року редакції "Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного бюджету", затвердженого постановою КМУ № 845 від 3 серпня 2011року (845-2011-п) , державний виконавець повинен був передати виконавчий лист на виконання до боржника без закриття виконавчого провадження. Після набрання чинності з 1 січня 2013 року Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) та з 6 лютого 2013 року нової редакції "Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного бюджету", також не було передбачено повернення виконавчого листа стягувачу.

Ураховуючи викладене, просила задовольнити скаргу.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2013 року, скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Скаргу в частині вимоги визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України по порушенню діючого законодавства України та Європейської конвенції, яким передбачене своєчасне та повне виконання виконавчого листа № 2-199/10 від 2 червня 2011 року по стягненню 119 грн 77 коп. з державного бюджету України залишено без розгляду.

Визнано неправомірною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо неприйняття мір реагування на скаргу ОСОБА_4 від 27 жовтня 2012 року, яка подана через "Урядову гарячу лінію" на дії виконавця по виконавчому провадженню № 27387087.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Державної виконавчої служби України по винесенню постанови про повернення виконавчого листа, по поверненню вказаного виконавчого листа скаржнику та скасовано постанову від 18 лютого 2013 року по виконавчому провадженню № 27387087 по виконавчому листу № 2-199/10.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Державної виконавчої служби України щодо порушення строків направлення ОСОБА_4 постанови про повернення виконавчого листа № 2-199/10 від 18 лютого 2013 року по виконавчому провадженню № 27387087.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Державної виконавчої служби України по виконавчому провадженню № 27387087 по виконавчому листу № 2-199/10 щодо неподання Державною виконавчою службою оригіналу виконавчого документа разом із супровідним листом та завіреними належним чином копій інших матеріалів виконавчого провадження до Державної казначейської служби з 6 лютого 2013 року.

У касаційній скарзі Державна виконавча служба України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові ухвали та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_4

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові ухвали постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, керуючись при цьому нормами Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою КМ України № 845 від 3 серпня 2011 (845-2011-п) року.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржувані ухвали без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України відхилити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.