Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Горелкіної Н.А., Завгородньої І.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, які діють у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11, служба у справах дітей Острозької районної державної адміністрації, про усунення перешкод у здійсненні права власності нерухомим майном, за касаційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_4 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 03 червня 2015 року,

У червні 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, які діють у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_9, у якому з урахуванням уточнень просили зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належної їм Ѕ частини житлового будинку № 2 з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1, а саме, приміщенням 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 жилого будинку, літньою кухнею літ. "Г", сараєм літ. "г", сараєм літ. "Б", сараєм літ. "Д", сараєм літ. "д", вбиральнею літ. "В", зобов'язавши їх звільнити зазначені приміщення.

Посилались на те, що вони є співвласниками вказаного будинковолодіння, Ѕ частини якого раніше на праві власності належала ОСОБА_9 Проте правоустановчі документи ОСОБА_9 на вказане майно були визнані незаконними та скасовані рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 26 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 24 вересня 2013 року.

З огляду на таке ОСОБА_9 втратила право власності на Ѕ частини спірного будинковолодіння, а відповідачі як члени її сім'ї втратили право користування цією частиною будинку. Посилаючись на приписи ст. ст. 383, 391 ЦК України, просили задовольнити позов, оскільки відповідачі добровільно не звільняють спірне приміщення.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 13 січня 2015 року рішення Острозького районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Зобов'язано ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх малолітнього сина ОСОБА_8, ОСОБА_10 звільнити належну ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві власності Ѕ частини житлового будинку № 2 з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1, а саме, приміщення 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 жилого будинку, літню кухню літ. "Г", сарай літ. "г", сарай літ. "Б", сарай літ. "Д", сарай літ. "д", вбиральню літ. "В" протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Зобов'язано Острозький районний відділ управління Державної міграційної служби Рівненської області зняти з реєстрації ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 квітня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_6, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 задоволено.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 13 січня 2015 року скасувати, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 03 червня 2015 року рішення Острозького районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_4 просять скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Острозького районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2014 року та ухвали апеляційного суду Рівненської області від 03 червня 2015 року, оскільки вони законні та обґрунтовані.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачі правомірно вселилися у спірне житлове приміщення, а позивачами не надано будь-яких доказів того, що останні своїми протиправними діями чинять їм перешкоди у користуванні та володінні своїм житлом.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" (v0005740-14)

, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК ), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Суд не вправі з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог та вирішувати питання щодо втрати відповідачами права користування житловим будинком, якщо такі вимоги взагалі не заявлялись.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 03 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.