Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.

суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,

Гримич М.К., Умнової О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі на утримання малолітньої дитини за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Старобільського районного суду Луганської області від 4 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 5 грудня 2013 року,

У травні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі на утримання малолітньої дитини.

Позов мотивовано тим, що з 8 серпня 2008 року по 11 січня 2011 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказувала, що дитина знаходиться на її утриманні, а відповідач матеріальної допомоги добровільно не надає, просила суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь на утримання малолітньої доньки аліменти в твердій грошовій сумі, яка складає 1000 грн щомісячно і до повноліття дитини.

Заочним рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 4 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 5 грудня 2013 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій формі, яка складає 1 000 грн, починаючи з 3 червня 2013 року до повноліття дитини.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_4 про відмову від касаційної скарги.

Листом суду ОСОБА_4 було роз'яснено наслідки відмови від касаційної карги та запропоновано підтвердити намір про відмову.

Оскільки заявником не було підтверджено намір про відмову від касаційної скарги, суд розглядає справу в порядку, встановленому діючим процесуальним законом.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що на обох батьків покладено обов'язок утримувати неповнолітніх дітей, та оскільки дитина проживає з позивачкою, а відповідач має можливість надавати допомогу доньці, тому слід стягнути аліменти у розмірі 1 000 грн.

Проте даний висновок не ґрунтується на законі.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 23 грудня 2010 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 8).

Установлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками малолітньої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, яка проживає разом із позивачкою (а.с.7).

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституція України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

За положеннями ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Статтею 184 СК України передбачено підстави визначення аліментів у твердій грошовій сумі, зокрема, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Задовольняючи позов та стягуючи з відповідача аліменти на доньку твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 грн щомісячно, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не навів мотивів прийнятого рішення відповідно до норми ч. 1 ст. 184 СК України, згідно з якою аліменти в твердій грошовій сумі можуть бути визначені судом за заявою одержувача або платника аліментів у разі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

У матеріалах справи є довідка про заробітну плату ОСОБА_4 за 2013 рік, із якої вбачається, що останній працює слюсарем та має постійний заробіток (а.с. 38).

На порушення вимог ст. ст.212-213 ЦПК України суд не мотивував, з яких підстав стягнуті аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку батька дитини, як того вимагає ст. 183 СК України.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилався на те, що крім доньки в нього на утриманні є неповнолітній син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, який теж потребує допомоги (а.с. 75).

Залишаючи без змін заочне рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не дотримався принципу оцінки доказів, не врахував роз'яснення, викладені в пп. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) та всупереч вимогам ст. ст. 60, 213 ЦПК України залишив поза оцінкою надані відповідачем докази щодо розміру його заробітної плати, постійного характеру його доходів та знаходження на його утриманні іншої дитини.

Оскільки при вирішенні спору апеляційним судом порушені норми процесуального права та не застосовані норми матеріального закону, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, тому в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України постановлена у справі ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Луганської області від 5 грудня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.