6-1285св14 Про визнання кредитного договору частково недійсним - 26.03.2014 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки "Альянс Україна" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу; за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до кредитної спілки "Альянс Україна" про визнання кредитного договору частково недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 18 грудня 2013 року,

У травні 2010 року кредитна спілка "Альянс Україна" звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором у сумі 1 117 655,31 грн.

Позов мотивовано тим, що 22 вересня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит на суму 162 000 грн, з кінцевим терміном повернення до 22 вересня 2011 року.

Виконання умов вказаного кредитного договору забезпечено договорами поруки, укладеними між кредитною спілкою та ОСОБА_4, ОСОБА_3, із кожним окремо.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 неналежно виконував зобов'язання по кредитному договору, що призвело до утворення заборгованості, яка в добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся до суду.

У жовтні 2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з зустрічним позовом до кредитної спілки "Альянс Україна", в якому просили, з урахуванням уточнень, визнати кредитний договір, договори іпотеки та поруки недійсними; зобов'язати кредитну спілку "Альянс Україна" повернути правовстановлюючі документи на предмет іпотеки; визнати п.п.3.1, 3.9, 6.1 та 6.2. кредитного договору несправедливими та недійсними, змінити плату за користування кредитом і неустойки у розмірі до 44 відсотків річних відповідно до умов публічного договору, розміщеного в рекламі на сайті кредитної спілки "Альянс Україна" та вимог ст. 633 ЦК України.

Посилались на те, що умови кредитного договору є несправедливими та незаконними, порушують їх права, утворюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, не відповідають вимогам встановленим Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) .

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 24 квітня 2013 року заявлені позови задоволені частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь кредитної спілки "Альянс Україна" заборгованість в сумі 78 704,24 грн та судові витрати.

Визнано частково недійсним пункт 3.1, 3.3 та недійсними пункти 3.2, 6.1, 6.2 кредитного договору від 22 вересня 2008 року, укладеного між кредитною спілкою "Альянс України" та ОСОБА_3

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 18 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги кредитної спілки "Альянс Україна" задоволені частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь кредитної спілки "Альянс Україна" заборгованість по кредитному договору від 22 вересня 2008 року в загальній сумі 928 956,43 грн, із яких: 157 430,75 грн - сума неповернутого тіла кредиту, 198 303,44 грн - сума процентів за користування кредитом, 573 222,24 грн - пеня.

Зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову та відмовляючи в задоволенні зустрічного, апеляційний суд виходив із того, що між сторонами існують договірні правовідносини, порушення яких тягне настанням наслідків, установлених договором або передбачених законом. Посилався на те, що при укладанні оспорюваних договорів було дотримано всі передбачені законом істотні умови, які були обумовлені згодою сторін. Крім того, ОСОБА_3 ознайомився з усіма елементами вартості кредиту та іншими необхідними складовими оплат по ньому, погодився з ними, про що свідчить його підпис.

Проте повністю з такими висновками погодитися не можна виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовий кредит - це кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Фінансова послуга - це операція з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за

рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Фінансовою, зокрема, вважається послуга з надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту (п. 6 ч. 1 ст. 4 цього ж Закону).

Право на здійснення операцій з надання фінансових послуг належить фінансовим установам, а також якщо це прямо передбачено законом фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 5 Закону).

Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має

право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа (ч. 3 ст. 5 цього ж Закону).

Згідно з пп. 3, 4 ч. 1 ст. 34 зазначеного Закону уповноважений орган у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Частина 2 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачає, що здійснення діяльності, зазначеної у ч. 1 цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про кредитні спілки" також передбачає, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.

Згідно із чч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 21 зазначеного Закону передбачено, що кредитна спілка надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм і змісту ч. 3 ст. 5, п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність кредитної установи з надання фінансових кредитів членам своєї спілки за рахунок капіталу самої кредитної установи (який формується з внесків членів кредитної спілки) не потребує отримання ліцензії, на відміну від діяльності з надання кредитів іншим особам або надання кредитів за рахунок залучених коштів, яка потребує ліцензування.

З матеріалів справи вбачається, що спір у справі виник із договірних зобов'язань, а саме укладеного між кредитною спілкою "Альянс України" та ОСОБА_3 кредитного договору, згідно якого останній отримав кредитні кошти в розмірі 162 000 грн, зі сплатою відповідних відсотків, з кінцевим строком повернення - 22 вересня 2011 року (а.с. 6-7).

Ухвалюючи рішення, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України не встановив, за рахунок яких коштів надавалися ОСОБА_3 фінансові кредити - капіталу самої кредитної спілки "Альянс Україна" чи залучених коштів, чи отримала кредитна спілка ліцензію на право здійснення діяльності з надання таких фінансових послуг на час укладення угоди з ОСОБА_3; чи правомірними у зв'язку із цим є дії кредитної спілки з надання грошових коштів у позику під проценти (фінансового кредиту) ОСОБА_3

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про визнання пунктів 3.1., 3.2., 3.3, 6.1,та 6.2 кредитного договору недійсними, апеляційний суд виходив із засад свободи договору, яка полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права: можливості укладати договори (або утримуватись від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Розділом 3 кредитного договору встановлено плату за користування кредитом і механізм розрахунків.

Так п. 3.1 договору встановлено, що плата за користування кредитом (проценти) становить 0,16438 % за день плюс один відсоток від суми кредиту, який сплачується позичальником авансово в день отримання кредиту. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня надання кредиту.

За п. 3.2 договору нарахування процентів за договором здійснюється з урахуванням числа днів у календарному році. Кількість днів у році приймається за 365 (366).

Згідно п. 3.3. сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка розрахунків, зазначеного у таблиці.

Розділом 6 кредитного договору сторони погодили відповідальність сторін.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що за порушення визначеного графіком (ст. 3.3. договору) терміну повернення отриманого кредиту та прострочення сплати суми процентів за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю пеню у розмірі 1 (одного) проценту від загальної суми неповернутого кредиту за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 при розірванні кредитного договору з підстав, вказаних в п. 5.4.4, позичальник додатково, крім пені, сплачує штраф в розмірі 50% від загальної суми неповернутого кредиту.

За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір про надання фінансових послуг повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Оскільки в спірному договорі плата за обслуговування кредиту та за його дострокове погашення визначена за формулою зі змінними величинами, то такі умови суперечать як положенням ч. 5 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", так і затвердженому сторонами графіку платежів, згідно з яким боржник повинен сплачувати щомісяця фіксовану суму, де розмір щомісячної плати за обслуговування кредиту на весь період дії договору дорівнює нулю.

При вирішенні спору апеляційний суд у порушення ст.ст. 213- 214 ЦПК України на вказане уваги не звернув, а тому в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого судом апеляційної інстанції рішення з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ