6-52653св13 Про визнання недійсним договору дарування житлового будинку - 26.03.2014 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи: Комунальне підприємство "Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації", Виноградівська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 22 листопада 2013 року,

У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у якому позивач просив визнати недійсним договір дарування житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1, укладений 19 серпня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

На обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" посилалось на те, що 15 травня 2006 року між ним та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № MKV0GK00006064, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 34 898 доларів США зі сплатою 12 % річних та кінцевим терміном повернення до 14 травня 2021 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 17 травня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останній передав в іпотеку банку належний йому на праві власності житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося у березні 2012 року із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, у процесі розгляду якого дізналося, що ОСОБА_4 без згоди іпотекодержателя подарував заставний житловий будинок ОСОБА_3

Позивач вказав, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 банк, як іпотекодержатель заставного майна, втратив можливість звернути стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 червня 2013 року в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 22 листопада 2013 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 червня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 із належними до нього будівлями та спорудами, укладений 19 серпня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. за реєстровим № 1429.

Повернуто сторони правочину у стан, який існував до його укладення, шляхом повернення обдарованим дарувальнику в натурі всього одержаного на виконання правочину.

Ухвалено, що рішення суду є підставою для скасування попередньої реєстрації речових прав щодо житлового будинку АДРЕСА_1 та здійснення встановленим порядком державної реєстрації права власності на цей будинок за власником.

Відмовлено у задоволенні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" про зобов'язання Комунального підприємства "Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації" здійснити перереєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на ОСОБА_4

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що на час укладення договору дарування будь-які перешкоди для відчуження спірного житлового будинку та заборони на його відчуження були відсутні.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, виходив із того, що, укладаючи договір дарування, ОСОБА_4 діяв недобросовісно, всупереч Закону України "Про іпотеку" (898-15) та договору іпотеки, оскільки на час його укладення кредитне зобов'язання припинено не було, а на спірний житловий будинок було зареєстровано обтяження.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) , перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, зазначеними положеннями цивільного процесуального законодавства на апеляційний суд покладено обов'язок перевіряти законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, встановлені судом фактичні обставини і усувати недоліки, допущені судом першої інстанції.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 травня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № MKV0GK00006064, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 34 898 доларів США зі сплатою 12 % річних та кінцевим терміном повернення до 14 травня 2021 року (а.с. 5-10).

19 серпня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_4 подарував ОСОБА_3 спірний житловий будинок.

Відповідно до абз. 2 п. 4 вказаного договору факт відсутності заборони відчуження зазначеного жилого будинку підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 19 серпня 2010 року за № 28208012, а факт відсутності податкової застави підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 19 серпня 2010 року за № 28208080 (а.с. 18-2079).

Матеріалами справи підтверджується, що судами попередніх інстанцій оглянуто цивільну справу № 2471/12, з якої встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору від 15 травня 2006 року № MKV0GK00006064 ПАТ КБ "ПриватБанк" у квітні 2012 року звернулось до Виноградівського районного суду Закарпатської області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, у процесі розгляду якого дізналося, що спірний житловий будинок на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 19 серпня 2010 року подаровано ОСОБА_3 (а.с. 18-20).

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10 серпня 2012 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення спірний житловий будинок.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2012 року рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10 серпня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Місцевим судом встановлено, що заборона на відчуження спірного житлового будинку була знята на підставі заяви про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна та повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек, в якому міститься відмітка "довідка про повне погашення кредиту" (а.с. 175, 177).

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, послався лише на відсутність у матеріалах справи будь-яких документальних доказів відсутності боргу у ОСОБА_4 за кредитним договором як станом на 14 листопада 2008 року (дата видачі довідки про повне погашення кредиту), так і на час розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", умов кредитного договору (п. п. 1.1 - 1.3., 2.2, 5.3.) та умов іпотечного договору (п. п. 1, 2, 24, 25) іпотека припиняється з припиненням основного зобов'язання, а також у разі закінчення строку дії іпотечного договору.

Апеляційний суд вірно послався на вказані норми права, разом з тим в порушення вимог ст. ст. 212- 214, 303, 304 ЦПК України не перевірив підстав та мету видачі банком довідки про повне погашення кредиту, як підстави для припинення іпотеки, та не встановив обставин, які спростовують правомірність видачі такої довідки безпосередньо банком, який є позивачем у цій справі.

За викладених обставин, рішення апеляційного суду Закарпатської області від 22 листопада 2013 року не може бути обґрунтованим та законним, а тому підлягає скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до апеляційного суду з підстав, встановлених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.