Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А., суддів: Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г., Журавель В.І., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 13 вересня 2013 року на рішення апеляційного суду Луганської області від 26 листопада 2013 року,

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 27 березня 2006 року між ним та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 2600 грн зі сплатою 25,08 % річних строком до 27 березня 2007 року.

У зв'язку з неналежним виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором станом на 10 липня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 43 189 грн 33 коп., яку банк просив стягнути з відповідача.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 13 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 26 листопада 2013 року рішення Біловодського районного суду Луганської області від 13 вересня 2013 року змінено, виключено із абзацу першого його резолютивної частини слово "трирічного". У іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з ч. 3 ст. 335 суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відмовляючи у позові, суди першої та апеляційної інстанцій застосували вимоги ч. 4 ст. 267 ЦК України з посиланням на п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", вважаючи, що у даному випадку суд може застосувати строк позовної давності без відповідної заяви сторони у справі.

З такими висновками погодитися не можна.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України). ЦК України (435-15) не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням позовної давності.

Пункт 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 20 листопада 2013 року № 6-126цс13.

Судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що 06 серпня 2013 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Біловодського районного суду Луганської області з позовом про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором (а.с. 2).

Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 19 серпня 2013 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк".

Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 08 серпня 2013 року справу призначено до судового розгляду на 27 серпня 2013 року о 15 год. 30 хв.

27 серпня 2013 року Біловодським районним судом Луганської області розгляд цивільної справи за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості відкладено на 13 вересня 2013 року о 10 год. у зв'язку з тим, що представник позивача перебував у відпустці, належно повідомлений відповідач у судове засідання не з'явився без поважних причин.

При цьому, з довідки про причини повернення поштового відправлення, що знаходяться у матеріалах справи на а.с. 36, вбачається, що судова повістка про призначення справи до судового розгляду на 13 вересня 2013 року не була вручена ОСОБА_6, оскільки за зазначеною на конверті адресою адресат не проживає.

Такими чином, ухвалене судом першої інстанції заочне судове рішення від 13 вересня 2013 року суперечить положенням ч. 1 ст. 224 ЦПК України, відповідно до якої заочне рішення може бути ухвалене судом у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається у судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

У статтях 74- 76 ЦПК України врегульовано порядок вручення судових повісток.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом

Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Не можна вважати, що суд першої інстанції дотримався вимог щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. ст. 74 76 ЦПК України, чим, окрім іншого, порушено і вимоги ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод про доступ до правосуддя.

На зазначене суди уваги не звернули, не застосували закон, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами, порушили норми цивільного процесуального закону, тому судові рішення мають бути скасовані з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 333, 336, 338, 343, 344, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 13 вересня 2013 року на рішення апеляційного суду Луганської області від 26 листопада 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.