Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дьоміної О.О., Коротуна В.М., Парінової І.К., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, про розірвання договору та визначення місця проживання дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2015 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про розірвання договору про визначення порядку сплати аліментівта та визначення місця проживання дитини.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2015 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

Розірвано договір про визначення порядку сплати аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, участь батьків у вихованні та утриманні дитини, визначення місця проживання дитини від 30 серпня 2013 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 з батьком ОСОБА_4

Вирішено питання про стягнення аліментів.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що відповідачка грубо порушила умови договору про визначення порядку сплати аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, участь батьків у вихованні та утриманні дитини, визначення місця проживання дитини від 30 серпня 2013 року, що є підставою для його розірвання. Також, враховуючи вимоги ст. ст. 160, 161 СК України, висновок служби у справах дітей Дарницької районної адміністрації, а також інтереси неповнолітньої ОСОБА_6, суди дійшли правильного висновку про визначення місця проживання останньої разом із позивачем. Крім цього, суди обґрунтовано виходили із того, що ОСОБА_5 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у неї роботи та самостійного заробітку, в зв'язку з чим та відповідно до вимог пункту 1 частині 2 статті 161 СК України, суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.