Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", третя особа - незалежна профспілка працівників авіаційної безпеки, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на додаткове рішення апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2015 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом та просив суд поновити його на посаді інспектора відділу виробничого та оперативного контролю департаменту внутрішньої безпеки державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "МА "Бориспіль") з 15 липня 2014 року, скасувати наказ від 14 липня 2014 року № 11-07/1-755/п про його звільнення, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 липня 2014 року до 16 вересня 2014 року в розмірі 25 484 грн та 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, вважаючи своє звільнення за скороченням штату працівників незаконним.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Поновлено ОСОБА_3 на роботі в ДП "МА "Бориспіль" з 15 липня 2014 року, скасовано наказ від 14 липня 2014 року № 11-07/1-755/п, стягнуто з ДП "МА "Бориспіль" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 липня 2014 року до 19 вересня 2014 року в розмірі 25 484 грн.

Додатковим рішенням апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2015 року стягнуто з ДП "МА "Бориспіль" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 липня 2014 року до 19 вересня 2014 року в розмірі 25 484 грн без утримання податку. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 12 742 грн без утримання податку допущено до негайного виконання.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 липня 2015 року касаційну скаргу ДП "МА "Бориспіль" відхилено, рішення апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ДП "МА "Бориспіль" просить додаткове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення середньої заробітної плати без утримання податку, апеляційний суд виходив із того, що справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника.

Проте такого висновку апеляційний суд дійшов з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону додаткове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що відповідно до наказу від 6 серпня 2012 року № 11-07/1-65/п ОСОБА_3 прийнято на роботу в ДП МА "Бориспіль" на посаду інспектора відділу виробничого та оперативного контролю департаменту внутрішньої безпеки на визначений строк, а наказом від 1 листопада 2012 року № 11-07/1-943/п його зараховано на роботу постійно.

Згідно зі ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та пп. 1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Крім того, листом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 січня 2009 року № 1/06/186-09 (v6-09203-09) "Щодо права підприємства стягнути з поновленого на роботі за рішенням суду працівника вихідну допомогу, яка була виплачена йому при звільненні, і грошову компенсацію за невикористану відпустку" передбачено, що судом при винесенні рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу має враховуватися факт виплати працівникові при звільненні вихідної допомоги.

При цьому здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) . Так, абз. 3 п. 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 розд. IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 розд. IV Порядку).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року № 6-195цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Також у абз. 2 п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) судам роз'яснено, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Проте у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув, фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, належним чином не встановив та не перевірив чи отримував ОСОБА_3 вихідну допомогу при звільненні. Ці вимоги не були предметом вирішення рішенням апеляційного суду від 27 січня 2015 року, хоча були предметом дослідження, тому можуть бути розглянуті шляхом ухвалення додаткового рішення суду в силу вимог ст. 220 ЦПК України.

За таких обставин додаткове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого рішення з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити частково.

Додаткове рішення апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.