Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Євтушенко О.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 09 липня 2015 року, в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Комунального підприємства "Імпульс" Пологівської районної ради Запорізької області, третя особа - Реєстраційна служба Гуляйпільського районного управління юстиції Запорізької області, про скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка не була оплачена судовим збором в повному обсязі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 серпня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишено без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

25 серпня 2015 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшов лист, в якому вони зазначають, що ними судовий збір був сплачений в повному обсязі, відповідно до ставок, визначених в Законі України "Про судовий збір" (3674-17) .

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" (3674-17) судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 70 відсотків ставки, обчисленої з оспорюваної суми.

В п. 16 Постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17 жовтня 2014 року (v0010740-14) , зазначено, що розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК). Проте, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд (частина друга статті 80 ЦПК). Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.

Заявники в своїй заяві від 25 серпня 2015 року зазначили, що ними визначено ціну позову в розмірі 11 916 грн, а тому і повинні сплатити судовий збір в розмірі 170,52 грн.

Однак вивчивши матеріали касаційної скарги та судові рішення попередніх інстанцій, якими не вирішувалось питання розподілу судових витрат, суд касаційної інстанції не знаходить доказів, що саме з такою ціною позову позивачі звертались до суду, а тому прийшов до висновку, що скаржниками не в повному обсязі сплачений судовий збір.

Крім того, позивачі звернулись до суду з позовними вимогами про скасування державної реєстрації права власності (немайнового характеру) та з позовними вимогами про визнання за ними права власності на майно (майнового характеру).

В п. 12 Постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17 жовтня 2014 року (v0010740-14) , зазначено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Враховуючи викладене, скаржниками не в повному обсязі сплачений судовий збір, оскільки не надано підтвердження вартості спірного майно, що дало б підставу для визначення саме такого розміру судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 326 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст. 121 ЦПК України.

Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягає залишенню без руху з наданням додаткового строку для усунення вказаних вище недоліків.

Керуючись ст. ст. 121, 328 ЦПК України

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без руху та надати скаржникам додатковий строк до 01 жовтня 2015 року, але не пізніше п'яти днів з моменту отримання ухвали для усунення вказаних недоліків.

У разі невиконання вимог суду, касаційна скарга буде визнана неподаною й повернута скаржникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.