Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Писаної Т.О.,

суддів: Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,

Маляренка А.В., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс", третя особа: ОСОБА_3, про звільнення майна з-під арешту, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року,

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом, у якому позивач просив звільнити з-під арешту, накладеного 23 січня 2012 року державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Власенко О.В., майно, належне на праві власності третій особі, а саме: автомобіль марки КІА, модель Sorento, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий-універсал-В, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також зняти розшук з вищевказаного транспортного засобу.

Позивач посилався на те, що 28 грудня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно з яким позивач надав третій особі кредит в розмірі 30 800 дол. США. На забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором позивач та третя особа уклали договір застави автотранспорту від 28 грудня 2006 року, відповідно до умов якого третя особа передала в заставу позивачу автомобіль марки КІА, модель Sorento, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий-універсал-В, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

23 січня 2012 року державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Власенко О.В. при примусовому виконанні постанови виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська на користь ТОВ "Кредекс Фінанс" про стягнення заборгованості було накладено арешт на вищевказаний автомобіль, належний на праві власності третій особі.

09 квітня 2012 року державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Власенко О.В. при примусовому виконанні постанови виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська на користь ТОВ "Кредекс Фінанс" про стягнення заборгованості було оголошено автомобіль марки КІА Sorento, реєстраційний номер: НОМЕР_1 в розшук.

Зазначав, що з 28 грудня 2006 року у ПАТ КБ "ПриватБанк" виникло право застави, а постанова про накладення арешту на майно була винесена 23 січня 2012 року, тобто пізніше, ніж було укладено договір застави. Крім того, станом на 29 серпня 2013 року заборгованість третьої особи перед позивачем становить 33 330,05 дол. США, що значно перевищує вартість предмета застави. У зв'язку з чим позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року, в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судові рішення не відповідають вказаним вимогам.

Судами встановлено, що 28 грудня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № DNHPAK000600101, згідно з п. 1.1 якого банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 28 грудня 2006 року по 27 грудня 2011 року, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 30 800 дол. США на наступні цілі: на придбання автомобіля, а також у розмірі 103 98,71 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та згідно з порядком, передбаченим п. п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,14 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з п. 6.2 даного договору.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 28 грудня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_3 був укладений договір застави автотранспорту № DNHPAK000600101, відповідно до п. 1 якого предметом цього договору є надання заставодавцем в заставу майна, опис якого зазначений в п. 6 цього договору, на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

Згідно з п. 2 договору застави заставою забезпечується виконання зобов'язань заставодавця за кредитним договором від 28 грудня 2006 року № DNHPAK000600101, укладеним між банком та заставодавцем з повернення кредиту, наданого у вигляді невідновлюваної кредитної лінії в сумі 30 800 дол. США, у т.ч. на придбання автомобіля до 27 грудня 2011 року включно; сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84 % в місяць на суму заборгованості за кредитом; сплати винагороди за надання фінансового інструменту у 0,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з п. 6.2 кредитного договору; сплати відсотків за користування кредитом при порушенні позичальником зобов'язань з погашення кредиту у розмірі 2,14 % в місяць, нарахованих від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Розраховані відповідно до цього пункту договору відсотки сплачуються позичальником щомісяця в період сплати понад зазначену суму в п. 1 суми щомісячного платежу за кредитним договором; сплати пені в розмірі 3,00 % від суми непогашеного платежу за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні, у випадку якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Відповідно до п. 6 договору застави на забезпечення виконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором заставодавець надав в заставу автомобіль марки КІА Sorento, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий-універсал-В, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1.

Згідно з п. 9 договору сторони визначили, що заставна вартість предмета застави становить 194 500 грн.

Пунктом 10.3 договору застави передбачено, що на підставах, передбачених чинним законодавством, на предмет застави може бути звернено стягнення.

23 січня 2012 року постановою старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Власенко О.В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-8220/2011, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 22 листопада 2011 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Кредекс Фінанс" заборгованість на загальну суму 792 584 грн 61 коп., було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

09 квітня 2012 року постановою старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Власенко О.В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-8220/2011, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 22 листопада 2011 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Кредекс Фінанс" заборгованості на загальну суму 792 584 грн 61 коп., було оголошено в розшук майно боржника, зокрема, автомобіль КІА Sorento, реєстраційний номер: НОМЕР_1.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено суду належними доказами пріоритетне право позивача ПАТ КБ "ПриватБанк" як заставодержателя на спірний автомобіль.

Проте погодитись із такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору-заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, отже, застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.

Відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій від 15 грудня 1999 року № 74/5, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 865/4158 (z0865-99) , та ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставне майно може бути звернено у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Отже, право застави у ПАТ КБ "ПриватБанк" виникло з 28 грудня 2006 року, разом із тим ТОВ "Кредекс Фінанс" набув право стягнення на майно на підставі рішення Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2011 року.

Частиною 4 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Таким чином, заставодержатель має переважне право на задоволення його вимог про стягнення боргу з боржника шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Проте на порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України суди на зазначені положення закону уваги не звернули; не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з договору застави, та не врахували, що дії відповідача обмежують права ПАТ КБ "ПриватБанк" як заставодержателя на звернення стягнення на предмет застави та дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.