Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Писаної Т.О., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Нагорняка В.А, Юровської Г.В., - розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до закритого акціонерного товариства вищого навчального закладу "Київський славістичний університет" про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 14 січня 2014 року,

У листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з закритого акціонерного товариства вищого навчального закладу "Київський славістичний університет" на його користь недоотримані грошові виплати у загальному розмірі 120 952 грн. 65 коп. та 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Позивач посилався на те, що з 1 лютого 2005 року він працював у відповідача за сумісництвом на 0,25 ставки, а з 1 вересня 2005 року - за контрактом у Чернігівській філії Київського славістичного університету старшим викладачем на 1,5 ставки, з 1 вересня 2006 року заступником директора з питань виховної роботи, професійної орієнтації та проведення практики на 0,5 ставки і за внутрішнім сумісництвом - доцентом кафедри міжнародних відносин на 1,0 ставки, з 1 вересня 2012 року - доцентом кафедри міжнародних відносин на 1,5 ставки.

30 червня 2012 року позивач був звільнений з роботи за закінченням терміну дії контракту за п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Позивач вважав, що при звільненні йому не були виплачені надбавки за вислугу років, науковий ступінь, звання доцента, а також щорічні допомоги на оздоровлення та грошові винагороди за сумлінну працю, відпускні, які передбачені педагогічним працівникам законодавством про освіту, однак, які не обумовлені в контракті, що порушує його трудові права, тому просив задовольнити його позов.

Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 8 січня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто на його користь з закритого акціонерного товариства вищого навчального закладу "Київський славістичний університет" 118 852 грн. 65 коп. заборгованості із заробітної плати та 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті позовних вимог - відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 14 січня 2014 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального та матеріального права, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Так, місцевим судом було встановлено, що з 1 лютого 2005 року ОСОБА_6 працював за сумісництвом на 0,25 ставки, а з 1 вересня 2005 року - за контрактом у Чернігівській філії Київського славістичного університету старшим викладачем на 1,5 ставки. З 1 вересня 2006 року позивач працював заступником директора Чернігівської філії Київського славістичного університету з питань виховної роботи, професійної орієнтації та проведення практики на 0,5 ставки і за внутрішнім сумісництвом - доцентом кафедри міжнародних відноси на 1,0 ставки, з 1 вересня 2012 року - доцентом кафедри міжнародних відносин на 1,5 ставки.

30 червня 2012 року ОСОБА_6 звільнений з займаної посади у зв'язку з закінченням терміну дії контракту за п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до пп. 1.1 щорічних контрактів, укладених керівництвом Київського славістичного університету, вказано, що на працівника, який уклав цей контракт, в частині не обумовленій цим контрактом, повністю поширюється законодавство про працю, Закони України "Про освіту" (1060-12) та "Про вищу освіту" (2984-14) , акти Міністерства освіти і науки України.

Суд також встановив, що у порушення вимог ст. 57 Закону України "Про освіту" ОСОБА_6 не отримував щомісячної надбавки у розмірі 10 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати) за вислугу років понад 3 роки, яку йому повинен був виплачувати відповідач починаючи з 1 вересня 2008 року. Сума недоотриманої грошової надбавки склала у 2008 - 2009 навчальному році 3 812 грн. 73 коп., у 2009 - 2010 навчальному році 4 348 грн. 41 коп. грн., у 2010 - 2011 навчальному році 4 400 грн. 03 коп., у 2011 - 2012 навчальному році 4 381 грн. 14 коп., загалом 16 942 грн. 31 коп. У порушення вимог п. 4 пп. 3 наказу Міністерства освіти і науки України № 557 від 26 вересня 2005 року "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ" (z1130-05) позивач не отримував доплати за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати). Науковий ступінь кандидата політичних наук ОСОБА_6 був присвоєний 14 січня 2004 року (диплом НОМЕР_1) (а.с. 15). Таким чином сума недоотриманої грошової надбавки склала у 2005 році 1 354 грн. 50 коп., у 2006 році 3 494 грн.72 коп., у 2007 році 4 181 грн. 51 коп., у 2008 році 5 268 грн. 01 коп., у 2009 році 5 845 грн.84 коп., у 2010 році 6 719 грн.12 коп., у 2011 році 6 563 грн.07 коп., у 2012 році 4 412 грн. 57 коп., загалом 37 839 грн. 34 коп.

Крім того, у порушення вимог п. 4 пп. 3 наказу Міністерства освіти і науки України № 557 від 26 вересня 2005 року "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ" (z1130-05) ОСОБА_6 не отримував доплати за наукове звання доцента кафедри міжнародних відносин у розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати). Звання доцента йому було присвоєно 20 січня 2011 року (атестат доцента НОМЕР_2) (а.с. 16) і з цього дня відповідач повинен був виплачувати позивачу вказану доплату. Таким чином сума недоотриманої грошової надбавки склала у 2011 році 10 323 грн. 68 коп., у 2012 році 7 354 грн. 28 коп., загалом 17 677грн. 96 коп.

У порушення статті 57 Закону України "Про освіту" ОСОБА_6 не отримував допомогу на оздоровлення у розмірі одного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпуски, яку відповідач повинен був виплачувати, починаючи з 2006 року. Таким чином сума неотриманої грошової виплати склала у 2006 році 1 875 грн., у 2007 році 2 125 грн., у 2008 році 2 850 грн., у 2009 році 3 215 грн., у 2010 році 3 700 грн., у 2011 році 3 650 грн., у 2012 році 3 600 грн., загалом 21 015 грн. У порушення ст. 57 Закону України "Про освіту" позивач не отримував щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків у розмірі одного посадового окладу (ставки заробітної плати). Зазначену винагороду відповідач повинен був виплачувати позивачу, починаючи з 2006 року., таким чином сума не отриманої грошової винагороди склала у 2006 році 1 875 грн., у 2007 році 2 125 грн., у 2008 році 2 850 грн., у 2009 році 3 215 грн., у 2010 році 3 700 грн., у 2011 році 3 650 грн., у 2012 році 3 600 грн., загалом 21 015 грн. У 2012 році позивач своєчасно не отримав належних йому відпускних виплат у розмірі 6 963 грн. 04 коп., замість цього йому було виплачено 200 грн. 20 серпня 2012 року і 300 грн. 4 вересня 2012 року, таким чином сума невиплачених коштів на день подання позовної заяви склала 6 463 грн. 04 коп.

Встановивши вищезазначені обставини у справі, застосувавши до спірних правовідносин положення ст. ст. 115, 116 КЗпП України, Законів України "Про освіту" (1060-12) та "Про оплату праці" (108/95-ВР) , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6 в частині стягнення з закритого акціонерного товариства вищого навчального закладу "Київський славістичний університет" на його користь заборгованості у сумі 118 852 грн. 65 коп., за мінусом виплаченої суми 2 100 грн.

Разом з цим, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, вдався до переоцінки доказів, які були досліджені місцевим судом й не досліджуючи нових доказів дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 з огляду на те, що розмір оплати

його праці, зокрема щомісячна заробітна плата (оклад), була встановлено за угодою сторін в контракті і відповідач проводив оплату науково-педагогічної праці позивача у розмірі, який був обумовлений в контракті, тому підстав для стягнення не обумовлених контрактом виплат немає.

Однак такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить встановленим у справі обставинам та вимогам вищезазначених Законів.

Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 14 січня 2014 року скасувати, заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 8 січня 2013 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.