6-54645св13 Про визнання договору купівлі-продажу землі недійсним, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, скасування державних актів на земельну ділянку та їх державної реєстрації, за зустрічним позовом про визнання добросовісним набувачем - 26.03.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, управління Державного комітету України з земельних ресурсів у м. Одесі про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, скасування державних актів на земельну ділянку та їх державної реєстрації, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Одеської міської ради, в інтересах якої виступає заступник прокурора Київського району м. Одеси, ОСОБА_3 та управління Державного комітету України з земельних ресурсів у м. Одесі про визнання добросовісним набувачем, за касаційною скаргою Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2013 року,

У травні 2011 року заступник прокурора Київського району м. Одеси звернувся до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради з вказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2007 року по справі № 2-8590/07 задоволено позов ОСОБА_3 до Одеської міської ради в особі Одеського міського управління земельних ресурсів та ДП "Центр державного земельного кадастру" при державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Одеської регіональної філії, визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 1 тис. кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд. Зобов'язано Одеську регіональну філію ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам" зареєструвати та видати ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 1 тис. кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01 жовтня 2009 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київського району м. Одеси на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2007 року по справі № 2-8590/07 задоволено, скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2007 року, справу направлено на новий розгляд до Київського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2011 року позовну заяву ОСОБА_3 до Одеської міської ради в особі Одеського міського управління земельних ресурсів та ДП "Центр державного земельного кадастру" при державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Одеської регіональної філії про визнання права власності на земельну ділянку - залишено без розгляду.

Згідно договору купівлі-продажу від 27 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 1161, громадянин ОСОБА_4 купив у громадянки ОСОБА_3 спірну земельну ділянку, площею 1 тис. кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі зазначеного договору ОСОБА_4 отримав державний акт серія ЯЖ № 311811 на спірну земельну ділянку.

У зв'язку з цим заступник прокурора Київського району м. Одеси просив визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯД № 786409 на право власності на земельну ділянку, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3, скасувати державну реєстрацію вказаного державного акту на право власності на земельну ділянку шляхом виключення з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 27 лютого 2008 року за № 1161, визнати недійсним та скасувати Державний акт серії ЯЖ № 311811 на право власності на земельну ділянку, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель и споруд, яка розташована за вказаною адресою, виданий на ім'я ОСОБА_4, скасувати державну реєстрацію вказаного Державного акту на право власності на земельну ділянку шляхом виключення з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, витребувати земельну ділянку територіальній громаді в особі Одеської міської ради, привести земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у придатний для використання стан.

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до Одеської міської ради, в інтересах якої виступає заступник прокурора Київського району м. Одеси, ОСОБА_3 та управління Державного комітету України з земельних ресурсів у м. Одесі, посилаючись на те, що 27 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та ним укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 1158. Право власності на зазначене майно належним чином зареєстровано у КП "ОМБТІ та РОН".

Також, між сторонами укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 1 тис. кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 1161. У подальшому, на підставі зазначеного договору ОСОБА_4 отримав державний акт серії ЯЖ № 311811 на право власності на спірну земельну ділянку.

У зв'язку з цим просив визнати його добросовісним набувачем.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2013 року, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. Визнано ОСОБА_4 добросовісним набувачем земельної ділянки, площею 1 тис. кв.м, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано Одеську міську раду не чинити перешкоди ОСОБА_4 у здійсненні ним права користування та розпорядження земельною ділянкою, площею 1 тис. кв.м, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі Одеська міська рада, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що згідно з ч. 1 ст. 377, ч. 2 ст. 388 ЦК України ОСОБА_4 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, свідоцтво про право власності на житловий будинок є підставою для визнання права власності на вказану земельну ділянку.

З такими висновками судів повністю погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2007 року по справі № 2-8590/07 задоволено позов ОСОБА_3 до Одеської міської ради в особі Одеського міського управління земельних ресурсів та ДП "Центр державного земельного кадастру" при державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Одеської регіональної філії, визнано за ОСОБА_3 право власності на земельку ділянку площею 1 тис. кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд, зобов'язано Одеську регіональну філію ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам" зареєструвати та видати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 1 тис. кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд (а. с. 10-13).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01 жовтня 2009 року по справі № 22-ц-3840/09 апеляційну скаргу заступника прокурора Київського району м. Одеси на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2007 року по справі № 2-8590/07 задоволено, скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2007 року, справу направлено на новий розгляд до Київського районного суду м. Одеси (а. с. 8-9).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2011 року позовну заяву ОСОБА_3 до Одеської міської ради в особі Одеського міського управління земельних ресурсів та ДП "Центр державного земельного кадастру" при державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Одеської регіональної філії залишено без розгляду (а. с. 7).

27 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-прожажу земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану у АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим номером 1161 (а. с. 39-40).

У подальшому на підставі зазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_4 отримав державний акт серія ЯЖ № 311811 на спірну земельну ділянку (а. с. 59).

Також 27 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 1158. Право власності на зазначене майно належним чином зареєстровано у КП "ОМБТІ та РОН" (а. с. 83).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суди, відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, виходили з того, що хоча рішення суду, на підставі якого ОСОБА_3 отримала спірну земельну ділянку скасоване, проте вона набула на неї право власності на підставі ч. 1 ст. 377 ЦК України. Свідоцтво про право власності від 03 липня 2007 року на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 стало підставою для виникнення права власності на вказану земельну ділянку, і тому спірна земельна ділянка не може бути витребувана у ОСОБА_4, як добросовісного набувача.

Відповідно до ст. 30-1 Закону України "Про планування і забудову територій" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Згідно з п. 25 постанови Кабінету Міністрів України Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів від 22 вересня 2004 року № 1243 (1243-2004-п) , закінчені будівництвом приватні житлові будинки садибного типу, дачні та садові будинки приймаються в експлуатацію у порядку, визначеному Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями та погодженому з Мінрегіонбудом.

Позитивне рішення щодо прийняття житлового будинку в експлуатацію пов'язане зі з'ясуванням питання щодо дотримання вимог земельного законодавства, а саме: встановлення чи відбулося будівництво на земельній ділянці, виділеній особі для зазначеної мети та чи не було порушення права на землю комунальної чи державної власності, чи землекористування інших осіб.

Разом з тим, право користування земельною ділянкою у ОСОБА_3 могло виникнути при набутті права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Тобто, судам необхідно з'ясувати, коли був побудований житловий будинок, розташований на спірній земельній ділянці, коли введений в експлуатацію та яка частина спірної земельної ділянки зайнята ним та необхідна для його обслуговування та чи відбувся перехід прав на частину спірної земельної ділянки у зв'язку з виникненням у неї права власності на цей будинок.

Разом з тим, суди належним чином не перевірили зазначені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не визначилися із природою правовідносин, які виникли між сторонами та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню.

Згідно з ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

У порушення зазначеної норми процесуального права, при новому розгляді справи суди не перевірили та не з'ясували обставини відповідно до висновків, викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2012 року, якою було скасовані рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2011 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 03 липня 2012 року (а. с. 189-192).

Оскільки, суди не звернули належної уваги на вказані обставини, у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України не врахували норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.