Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Мартинюка В.І., Наумчука М.І. розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_7, Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", третя особа: Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк", про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" та ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_10 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 04 листопада 2013 року,

У березні 2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 звернулися до суду з позовами до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої їм внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 09 жовтня 2011 року біля с. Подорожнє Світловодського району Кіровоградської області. З урахуванням уточнених позовних вимог позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 просили стягнути з ПАТ СК "Провідна" на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди по 2 500 грн на кожного та стягнути з ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі по 47 450 грн на кожного.

У березні 2012 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 та ПАТ "Страхова компанія "Країна" про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. З урахуванням збільшених позовних вимог позивач ОСОБА_9 просив стягнути на його користь з ПАТ "СК "Країна" у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 41 020,97 грн та 3% річних від простроченої суми страхового відшкодування в розмірі 2 208,42 грн, а також стягнути на його користь з ОСОБА_7 50 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ПАТ "СК "Провідна" про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "СК "Провідна" на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 2550 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ПАТ "СК "Провідна" про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "СК "Провідна" на користь ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 2550 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 4000 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_9 задоволено частково. Позовні вимоги ОСОБА_9 до ПАТ "СК "Країна", ПАТ "СК "Провідна" про відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 3000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 04 листопада 2013 року вказане рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до ПАТ КБ "Країна" про стягнення 39020 грн. 97 коп. недоплаченої суми страхового відшкодування та 2000 грн. витрат на транспортування пошкодженого автомобіля скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ПАТ "СК "Країна" на користь ОСОБА_9 39020 грн. 97 коп. недоплаченого страхового відшкодування та 1928 грн. витрат на транспортування пошкодженого автомобіля. В частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до ПАТ СК "Країна" про стягнення пені в розмірі 2208 грн. 42 коп. рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "СК "Країна" просить рішення апеляційного суду в частині стягнення страхового відшкодування скасувати, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_10 просить рішення апеляційного суду в частині стягнення страхового відшкодування скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 в частині стягнення страхового відшкодування, суд першої інстанції виходив з того, що страхове відшкодування було здійснене в строк та на умовах визначених Договором страхування та Правилами страхування.

Скасовуючи рішення про відмову в задоволенні позовних ОСОБА_9 в частині стягнення страхового відшкодування та задовольняючи позовні вимоги в цій частині, апеляційний суд виходив з того, що при визначенні розміру страхового відшкодування із страхової суми необхідно вирахувати не вартість утилізації транспортного засобу, згідно з актом експертної компанії "Естімейт Плюс", а вартість аварійно пошкодженого транспортного засобу відповідно до звіту № 012-12 про експертну оцінку автомобіля від 01 березня 2012 року.

Проте повністю з висновками апеляційного суду погодитись не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує наступні питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Судом встановлено, що вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2012 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без позбавлення права керувати транспортними засобами. Цивільний позов ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто на його користь з засудженого ОСОБА_7 у відшкодування моральної шкоди 5000 грн. Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково, стягнуто на її користь з засудженого ОСОБА_7 у відшкодування моральної шкоди 5000 грн. Цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_9 залишено без розгляду та роз'яснено йому право звернення з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у цивільному судочинстві.

Ухвалою колегії судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2012 року вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2012 року відносно ОСОБА_7 в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 скасовано з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Зі змісту вироку Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2012 року вбачається, що 09 жовтня 2011 року, близько 11 години ОСОБА_7 в порушення пунктів 31.4, 31.4.5 ПДР (1306-2001-п) України керував автомобілем "ВАЗ-212140" державний номерний знак НОМЕР_1, який належить йому на праві приватної власності з несправностями при яких експлуатація автомобіля заборонена.

Рухаючись по автодорозі Канів-Черкаси-Чигирин-Кременчук (Світловодський район Кіровоградської області) зі сторони с. Подорожне в напрямку м. Світловодська, на 188 кілометрі + 863 м на заокруглені проїзної частини вправо по ходу його руху не врахував дорожні умови та стан транспортного засобу, на мокрій дорозі грубо порушив п. п. 1.5, 1.1,2.3.а),б), 10.1,11.2,12.1, тих же правил, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем "Hyundai Accent" державний номерний знак НОМЕР_2, що рухався в зустрічному напрямку, який належить ОСОБА_9 на праві приватної власності, під керуванням ОСОБА_6, згідно запису в свідоцтві про реєстрацію автомобіля.

16 червня 2011 року між позивачем ОСОБА_9 та ПАТ "СК "Країна" укладено Договір автомобільного страхування № 17/030351/ПР/2.1.5.1, предметом якого є страхування транспортного засобу "Hyundai Accent", державний номерний знак НОМЕР_2. Вигодонабувачем у даному договорі є ПАТ "Ідея Банк".

Відповідно до листа ПАТ "Ідея Банк" № 122-05/51482 від 15 липня 2013 року, станом на 15 липня 2013 року заборгованість за кредитним договором № 910.78.251 від 16 червня 2011 року склала 37 159, 52 грн. Згідно договору страхування № 17/030351/ПР/2.1.5.1. ПАТ "Ідея Банк" є вигодонабувачем у випадку здійснення страхового відшкодування. У випадку погашення заборгованості за кредитним договором № 910.78.251 від 16 червня 2011 року за рахунок страхового відшкодування, у банку не буде претензій до ПАТ СК "Країна" та ОСОБА_9 щодо виконання кредитного договору № 910.78.251.

Виконуючи умови договору страхування 14 березня 2012 року ПАТ "СК "Країна" у відповідності до листа вигодонабувача № 989 від 01 березня 2012 року перерахувала суму страхового відшкодування у розмірі 69 592,70 грн. на користь ПАТ "Ідея Банк", що підтверджується платіжним дорученням № 134 від 14 березня 2012 року.

Частиною 17 ст. 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст. 982 ЦК України).

Згідно п. 22.1. Договору страхування страхове відшкодування виплачуються в межах страхової суми.

Згідно з п.п. 13.20.2 п. 13.20 Правил страхування та пп. 22.8.2. п. 22.8 Договору страхування у випадку конструктивної загибелі застрахованого транспортного засобу розмір страхового відшкодування, дорівнює ( варіант розрахунку визначається на розсуд Страховика): величині, що розраховується шляхом вирахування із страхової суми, вартості залишків пошкодженого застрахованого ТЗ та суми несплачених страхових премій за наступні страхові періоди та/або несплаченої частини страхової премії, передбаченої за договором, якщо інше не обумовлене договором страхування, франшизи, за умови, що залишки пошкодженого застрахованого транспортного засобу страхувальник залишає у себе.

Відповідно до акта № 897 від 16 грудня 2012 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "ЕСТІМЕЙТ плюс", за яким вартість залишків пошкодженого транспортного засобу позивача ОСОБА_9 становить 54 981,30 грн, та відповідно до розрахунку розмір страхового відшкодування становить: 125 200 грн - 54 981,30 грн - 626,00 грн = 69 592,70 грн: де 125 200 грн - страхова сума відповідно до договору страхування; 54 981,30 грн. - вартість залишків згідно акту №897 від 16.12.2012 року; 626 грн. - франшиза відповідно до договору страхування.

Відповідно до вищевказаного акта № 894 від 16 грудня 2012 року визначено поняття вартості утилізації КТЗ як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 про стягнення страхового відшкодування апеляційний суд на зазначені норми матеріального права належної уваги не звернув та помилково скасував рішення суду першої інстанції, який дійшов вірного та ґрунтовного висновку про те, що виплата страхового відшкодування ПАТ "СК "Країна" по страховому договору відповідача ОСОБА_9 була здійснена на умовах та у строк, визначений Договором страхування та Правилами страхування.

В іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується, а отже не є предметом касаційного перегляду.

Викладене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 про стягнення страхового відшкодування, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню в силі, а рішення суду апеляційної інстанції скасуванню.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" та ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_10 задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 04 листопада 2013 року в частині позовних вимог ОСОБА_9 щодо стягнення страхового відшкодування скасувати, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 липня 2013 року в цій частині залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.