Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Закропивного О.В., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 вересня 2013 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 10 жовтня 2013 року,

У квітні 2013 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду із указаним позовом, у якому з урахуванням уточнень просило стягнути із ОСОБА_3 на свою користь заборгованість у розмірі 46 976 грн 68 коп.

В обґрунтування заявленого позову зазначало, що відповідно до укладеного між ним та відповідачем кредитного договору від 23 грудня 2006 року останній отримав кредит у розмірі 3 240 грн 48 коп. зі сплатою 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. У порушення норм закону та умов договору ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 21 березня 2013 року утворилася заборгованість у сумі 52 855 грн 89 коп., яку він частково погасив.

Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило задовольнити позов та стягнути із відповідача залишок заборгованості у вказаному вище розмірі.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 вересня 2013 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у сумі 25 130 грн 91 коп., а також 251 грн 30 коп. судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 10 жовтня 2013 року рішення місцевого суду скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 12 417 грн 74 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені і штрафів та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що відповідач умови договору не виконував, а тому утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача. При цьому суд врахував часткове стягнення заборгованості з ОСОБА_3 у розмірі 5 599 грн 24 коп. відповідно до судового наказу від 31 жовтня 2007 року та визнав за можливе зменшити розмір неустойки (пені) з 31 845 грн 77 коп. до 10 000 грн.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк", суд апеляційної інстанції виходив із того, що на спірні правовідношення поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , оскільки у кредитному договорі сторони передбачили несправедливі умови щодо нарахування та сплати неустойки і яка є завищеною, тому керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки та штрафів відмовив.

Проте повністю погодитися із такими висновками судів попередніх інстанцій не можна.

Судами установлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 грудня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 3 240 грн 48 коп. зі сплатою 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 21 жовтня 2007 року.

Відповідно до судового наказу Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 жовтня 2007 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь ЗAT КБ "Приватбанк" заборгованість за вказаним вище договором від 23 грудня 2006 року сумі 5 599 грн 24 коп., з яких: 3 240 грн 49 коп. - заборгованість за кредитом; 1 595 грн 55 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 518 грн 50 коп. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 244 грн 70 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Судовий наказ набрав законної сили.

Відповідно до даного наказу було відкрито виконавче провадження, але в зв'язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення, виконавчий документ було повернуто стягувачу та повідомлено про можливість повторного пред'явлення виконавчого документа у строк до 7 серпня 2011 року.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 205 ЦПК України підставою закриття провадження у справі є набрання законної сили рішенням суду, яке ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Судовий наказ є особливою формою судового рішення (ч. 1 ст. 95 ЦПК України), яким завершується процесуальна діяльність суду першої інстанції при розгляді конкретної вимоги, а тому є різновидом судового рішення в контексті ст. 208 ЦПК України.

Також із роз'яснень пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) під судовим рішенням мається на увазі будь-яке судове рішення, яким справа вирішується по суті, яке ухвалює суд у порядку цивільного судочинства (в тому числі судовий наказ).

Таким чином вимоги ПАТ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 вже розглядалися Ленінським районним судом м. Вінниці в порядку наказного провадження, а виданий судовий наказ не скасований та пред'являвся до виконання.

В статті ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення.

Згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, у порушення вимог ст. 213 ЦПК України не обґрунтував на підставі яких норм чинного законодавства ним взагалі було звільнено відповідача від відповідальності за невиконання умов договору шляхом сплати неустойки та штрафів, відмовивши у задоволенні позову в цій частині у повному обсязі.

Окрім того, судами попередніх інстанцій не було досліджено наданий позивачем розрахунок заборгованості, не встановлено правової природи визначеного ним розміру заборгованості, не перевірено наявність права позивача на продовження нарахування процентів та штрафних санкцій, передбачених договором, строк дії якого закінчився 21 жовтня 2007 року та за яким вже відбулося виконавче провадження.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції також не може залишатися в силі.

Також слід звернути увагу на те, що ОСОБА_3 у суді першої інстанції на виконання вимог ст. 77 ЦПК України повідомляв про зміну свого місця проживання, однак суди в порушення вимог ст. 74 ЦПК України продовжували надсилати повістки та копії документів на його стару адресу, яку було зазначено позивачем при поданні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку про необхідність вийти за межі доводів касаційної скарги та часткового її задоволення із скасуванням судових рішень та передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 вересня 2013 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 10 жовтня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.