6-1325св14 Про визнання договору іпотеки недійсним - 26.03.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 в особі законного представника - ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Платинум Банк", третя особа - служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визнання договору іпотеки недійсним за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 23 грудня 2013 року,

У серпні 2013 року ОСОБА_3 в особі законного представника - ОСОБА_4 - звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 28 квітня 2007 року, укладеним між ОСОБА_4 та закритим акціонерним товариством "Міжнародний Іпотечний банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Платинум Банк" (далі - ПАТ "Платинум Банк"), на суму 28 тис. доларів США у той же день було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 Оскільки з моменту народження в указаній квартирі проживає неповнолітній ОСОБА_3, а орган опіки та піклування не надавав дозволу на укладення договору іпотеки від 28 квітня 2007 року, позивач просив суд визнати його недійсним, зняти заборону на відчуження та виключити з реєстру заборон запис про обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 23 грудня 2013 року, позовну заяву ОСОБА_3 в особі законного представника - ОСОБА_4, задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки від 28 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ЗАТ "Міжнародний Іпотечний банк", правонаступником якого є ПАТ "Платинум Банк", посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі під № 617. Скасовано заборону (запис) відчуження квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, та була зареєстрована 28 квітня 2007 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Скасовано запис в Державному реєстрі іпотек про обтяження - квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, та був 28 квітня 2007 року внесений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 до Державного реєстру іпотек. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "Платинум Банк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірний договір іпотеки було укладено без попередньої згоди органу опіки та піклування, чим порушено права неповнолітнього ОСОБА_3, який на момент укладення договору мав право користування переданою в іпотеку квартирою, був зареєстрований в ній і користувався спірним житлом з моменту народження.

Проте повністю погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 28 квітня 2007 року, укладеним між ОСОБА_4 та закритим акціонерним товариством "Міжнародний Іпотечний банк", правонаступником якого є ПАТ "Платинум Банк", на суму 28 тис. доларів США у той же день було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 17 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що батьки та особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Установлено, що ОСОБА_4 має сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, як зазначено у ч. 6 ст. 203 ЦК України, у протилежному випадку такий правочин є нікчемним.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обгрунтовуючи заперечення проти задоволення позову, представник ПАТ "Платинум Банк" посилався на те, що при оформленні спірного договору іпотеки банку було надано довідку за формою № 3, в якій були відсутні відомості про реєстрацію в квартирі неповнолітніх дітей, та додав до заперечень на підтвердження указаних доводів копію цієї довідки. Крім того, підписуючи іпотечний договір, ОСОБА_4 у нотаріально посвідченій заяві зазначила, що ніхто з неповнолітніх дітей не має права власності або право користування іпотечною квартирою (а. с. 28, 30).

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 44 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року № 5 (v0005740-12) , згідно зі ст. 32 ЦК України, ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Належність і допустимість доказів визначається ст. ст. 57- 59 ЦПК України.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України суд доводів сторін по суті позовних вимог не перевірив, фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином не встановив; не перевірив причину видачі різних за змістом довідок, які долучив до матеріалів справи у фотокопіях, не дослідив первинних реєстраційних документів щодо реєстрації неповнолітньої дитини в квартирі, переданій в іпотеку, на підставі яких видаються такі довідки за формою № 3; не з'ясував коли відбулась реєстрація неповнолітньої дитини в квартирі, переданій в іпотеку, тобто до, чи після укладення договору іпотеки; не з'ясував, чому іпотекодавець з квітня 2007 року по серпень 2013 року не виконав обов'язків, передбачених п. 2.1.2 спірного договору іпотеки щодо своєчасного повідомлення іпотекодержателя про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за цим договором.

У рішенні суд не навів мотивів, чому прийняв до уваги довідку про реєстрацію неповнолітньої дитини в квартирі, переданій в іпотеку, та відхилив довідку, яка надана банком на підтвердження заперечень про відсутність реєстрації неповнолітніх дітей в указаній квартирі на час укладення спірного договору, що є порушенням ст. 212, п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України.

Крім того, відповідачі, власноруч підписавши договір іпотеки, підтвердили що предмет іпотеки не знаходиться у спільній власності, відносно предмету іпотеки не укладено угод про передачу предмету іпотеки третім особам, відносно предмету іпотеки відсутні вимоги третіх осіб, у тому числі й ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку (пп. 14.1-14.7).

Також судами не враховано, що отримання дозволу органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки входить до обов'язку батьків неповнолітніх дітей, а не банку.

На вказані порушення посилався у своїй апеляційній скарзі ПАТ "Платинум Банк", проте апеляційним судом не надано цим доводам належної правової оцінки.

Таким чином, ураховуючи, що судами не встановлені всі фактичні обставини від яких залежить правильне вирішення справи, та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 23 грудня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.